Абрамович Ілля Олександрович

Абрамович Ілля Олександрович
Абрамович Ілля Олександрович
Народився	14 червня 1930 ; Харків, Українська СРР, СРСР
Помер	22 лютого 2005
Країна	Україна
Діяльність	винахідник
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Нагороди	;

Ілля́ Олекса́ндрович Абрамович (14 червня 1930 — 22 лютого 2005) — український учений та інженер у галузі водопостачання та водовідведення. Кандидат технічних наук (1968), старший науковий співробітник за фахом «Водопостачання та каналізація» (1978), професор кафедри водопостачання, водовідведення й очищення вод (1987), академік-секретар Інженерної академії України (1992), академік Академії будівництва України (2001).

Освіта

У 1947 році закінчив СЗШ № 95 у м. Харкові.

У 1947 році вступив до Харківського інституту інженерів комунального будівництва.

У 1950 році перевівся до Харківського інженерно-будівельного інституту (ХІБІ).

У 1954 році закінчив ХІБІ за фахом «Інженер з водопостачання та каналізації [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.]»

Професійна діяльність

З 1954 до 1956 року працює в тресті «Караганда-ПРОМЖИЛСТРОЙ». Займає посади виконроба, старшого виконроба, начальника ВТВ сантехмонтажного управління.

З 1956 до 1958 року очолює групу проєктної контори «Карагандашахтострой».

З 1957 року — асистент кафедри теоретичної механіки Карагандинського політехнічного інституту.

З 1958 до 1962 року — начальник очисних споруджень Державного шкіряного заводу ім. Ілліча в м. Бердичеві.

З 1962 до 1963 року — головний фахівець інституту «Укрводоканалпроєкт» у м. Києві.

З 1963 до 1978 року — головний інженер, головний фахівець, начальник відділу експериментального проєктування та дослідних робіт в інституті «Укргіпрокомунбуд».

З 1978 року — заступник директора з наукової роботи в науково-дослідному та проєктному інституті «УкркомунНДІпроєкт».

З 1987 року — викладач кафедри очищення вод і сантехніки Харківського інституту інженерів комунального будівництва.

З 1991 до 2005 року — директор науково-дослідного та проектного інституту «УкркомунНДІпрогрес».

Інженерно-дослідницька діяльність

Автор винаходів та інноваційних підходів: аеротенка для ефективного біологічного очищення дощових вод, застосування методу щитової проходки для будівництва каналізаційних колекторів глибокого закладання, об'єднання басейнів каналізації, проєктування жолобів періодичного профілю для збагачення вугілля класу 13-0. Усього 22 винаходи та 16 патентів.

Керівник проєкту харківської каналізації. Учасник проєктів каналізації Донецька, Кривого Рогу, Луганська, Макіївки, Полтави, Москви, С.-Петербурга^[1].

Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1986 році очолив розробку та будівництво станції дезактивації в с. Дитятки, відновлення станції очищення стічних вод у м. Чорнобилі.

Автор близько 200 наукових праць: монографій, підручників, статей.

Досягнення

Під керівництвом Абрамовича І. О. було реалізовано багато значущих для житлово-комунальної галузі проєктів.

Прокладено першу в СРСР каналізацію глибокого закладання (м. Харків, 60— 70-ті роки). Метод щитової проходки, застосований інженером, дозволив працювати на глибині до 55 м, при цьому не руйнувати наземні спорудження та не залежати від погодних умов^[2].

Створено другу за глибиною в Європі та найбільшу в Україні Головну насосну станцію каналізації (м. Харків, 1974). Її потужність 1,5 млн³/доба замінила 20 малопотужних насосних станцій і дозволила відмовитися від подвійного та потрійного перекачування стічних вод у багатьох районах міста.

Побудовано перші в СРСР первинні та вторинні відстійники харківського типу (Диканівська та Безлюдівська біологічні станції, 1964).

Розроблено перший у СРСР проєкт централізованого оборотного водопостачання в масштабах усього міста.

Розроблено та впроваджений аеротенк, що одержав широке застосування на більшості очисних станцій України^[1].

Засновано Науково-дослідний інститут прогресивних технологій у комунальному господарстві «УкркомунНДІпрогрес». Його проєкти затребувані в Україні, Росії, Білорусі, Грузії.