Авангардні симфонії Сильвестрова

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2022)

Композиції авторства українського композитора та народного артиста України Валентина Сильвестрова.

Валентин Сильвестров віддзеркалив у своїй творчості події Майдану ще до розв'язки трагічних подій, публічно висловлювався на підтримку Євромайдану і засудженням політики Путіна.^[1]

Ранні твори Валентина Сильвестрова — зокрема перші три Симфонії, симфонічна поема «Спектри» — це сміливі авангардні пошуки, які не поступаються тогочасному європейському авангарду Кшиштофа Пендерецького, Луїджі Ноно чи Яніса Ксенакіса, а можливо і перевершують з точки зору художньої переконливості.

Симфонії були уособленням руйнування законів і норм музичної композиції. Найчастіше це поєднання багатої палітри різних типів мислення. Так, у Квартеті; з, одного боку, це і неоромантична лінія, а з іншого — великий арсенал сучасних музично-виразових. засобів, використання техніки пуантилізму, алеаторики, сонористики та ін. Їх поєднання якраз і творить неповторну особливість музичного мислення В. Сильвестрова.

Інший приклад засвоєння авангардних традицій Заходу — звернення до жанру докласичної музики, як у Третій сонаті, при поєднанні з сучасними музично-виразовими засобами. Зберігається зовнішня атрибутика жанру, а мовні її виразники осучаснюються. Аналогічне спостерігаємо і в циклі «П'ять п'єс».

Отже, ретроспективний «зв'язок віків», поєднання принципів мислення попередніх епох із сучасними музично-виразовими засобами — одна з найяскравіших рис творчого методу В. Сильвестрова, один із показових прикладів просторово-часового взаємозв'язку різних стилів, методів, технік в єдиній цілісній системі творчого методу композитора.^[2]

«У всіх тих, хто займався авангардною музикою, були різні на це причини. Я намагався складати її без мотивів, але музичну форму будував як мелодію. Робив це не на контрастах, як-от тихо/голосно, а завдяки кадансам (в авангарді це завмирання звуків). Намагався накреслити, проспівати мелодію на тому матеріалі, який мелодії не має. Згодом це виявилося найважливішою для мене якістю.»^[3]