Народився 23 листопада 1933 року в маленькому провінційному містечку Дембиця. Він походив з родини змішаного походження, і з музичними традиціями (музикою, правда не професійно, займалися його дід Роберт Бергер — директор банку та батько Тадеуш Пендерецький — юрист). Його дідом по батьку був греко-католик Міхал Пендерецький з села Тенетники біля Рогатина.[3][4] Він одружився з вірменкою Стефанією Шилкевич (пол.Stefania Szylkiewicz) зі Станіславова (нині — Івано-Франківськ)[5][6][7], і згодом вони переїхали до Дембиці. Крім гілки Міхала решта родини Пендерецьких уникнула полонізації, і деякі досі проживають в родинному селі.[8] Композитор зустрічався з ними під час своїх візитів до України в 1990х.[4] По материнській лінії його дід Роберт Бергер був німецьким євангелістом (згодом перейшов у католицизм).[9]
Навчався композиції в Краківській консерваторії у класі А. Малявського, яку закінчив в 1958 року. У середині 1970-х років Пендерецький став професором Єльської школи музики.[10] Виграв численні музичні конкурси у Польщі і за кордоном, у тому числі отримав першу, другу і третю нагороду на Другому конкурсі молодих композиторів (1959), Першу національну нагороду (1968, 1983), приз Асоціації польських композиторів (1970), Нагороду Гердера (1977), нагороду Онеггера (1978), приз конкурсу ім. Сібеліуса (1983), премію Лоренцо Магніфіко (1985), приз фундації Карла Вольфа (1987), нагороду «Греммі» за запис Другого концерту для віолончелі (1988), Музичну нагороду Грейвмеєра (1992), Приз Міжнародної музичної ради ЮНЕСКО (1993), наступну нагороду «Греммі» за запис Другого концерту для віолончелі (1999), приз для найкращого композитора сучасності в Мідем Классік у Каннах (2000), третю нагороду «Греммі» за «Credo», нагороду принца Астурії (2001).
Отримав численні відзнаки в Польщі і за кордоном. У 2004 році Кшиштоф Пендерецький був нагороджений Імператорською премією, нагородою Японського Імператора, яку прийнято вважати Нобелівською премією у мистецтві. У 2004 році він став Почесним громадянином Буенос-Айреса. У 2005 році нагороджений Президентом Польщіорденом Білого Орла.
Творчість
Пендерецький на Міжнародному музичному фестивалі «Празька осінь», 2008.
Ранні твори Пендерецького відзначаються сонорикою, що походить від серіальної техніки, найвідоміші твори в цьому стилі — «Плач по жертвах Хіросіми», «Поліморфія», «De natura sonoris».
В середині 1970-х років Пендерецький відходить від сонористики і орієнтується на здобутки німецької симфонічної музики кінця XIX століття («Symfonia wigilijna»).
У родині Пендерецького його батько та дідусь займалися непрофесійною музикою. Відтак, саме гра батька на скрипці надихнула Кшиштофа навчитися грати на цьому музичному інструменті.[14]
1972: Ekecheiria — Muzyka na taśmę z okazji igrzysk XX olimpiady.
Для хору а капела
1962: Stabat Mater z Pasji Łukaszowej na trzy chóry mieszane (SATB) a cappella;
1965: Miserere z Pasji Łukaszowej na chór chłopięcy ad lib. i trzy chóry mieszane (ATB) a cappella;
1965: In Pulverem Mortis z Pasji Łukaszowej na trzy chóry mieszane (SATB) a cappella;
1972: Ecloga VIII (Vergili «Bucolica») na 6 głosów (AATBBB) a cappella;
1981: Agnus Dei z Polskiego Requiem na chór mieszany (SSAATTBB) a cappella;
1986: Ize cheruvimi — na chór mieszany a capella (SSAATTBB) a cappella do tekstu staro-cerkiewno-słowiańskiego;
1987: Veni creator (Hrabanus Maurus) na chór mieszany (SSAATTBB) a cappella;
1992: Benedicamus Domino (Organum i Psalm 117) na pięciogłosowy chór męski (TTTBB) a cappella;
1993: Benedictus na chór mieszany (SATB) a cappella;
Для вокалістів із супроводом
1959: Strofy na sopran, recytatora i 10 instrumentów do tekstów Menandra, Sofoklesa, i in.ja, ty i my
Для хору з оркестром
1958: Psalmy Dawida na chór mieszany (SATB) i instrumenty strunowe — (Psalm XXVIII, Psalm XXX, Psalm XLIII und Psalm CXLIII);
1959–1961: Wymiary czasu i ciszy na czterdziestogłosowy chór mieszany, perkusję i smyczki;
1964: Cantata in honorem Almae Matris Universitatis Iagellonicae sescentos abhinc annos fundatae na dwa chóry mieszane i orkiestrę;
1970–1973: Canticum Canticorum Salomonis na szesnastogłosowy chór mieszany, orkiestrę kameralną i parę taneczną (ad lib.);
1997: 'Slawa swjatamu dlinnju knazju moskowskamu (Hymn do św. Daniela) na chór mieszany i orkiestrę;
1997: Hymn do św. Adalberta na chór mieszany i orkiestrę.
Для хору, голосів та камерних ансамблів
1965–1966: Passio Et Mors Domini Nostri Jesu Christi Secundum Lucam na sopran, bariton, bas, recytatora, chór chłopięcy, trzy chóry (SATB) und Orchester;
1967: Dies Irae — Oratorium ob memoriam in perniciei castris in Oświęcim necatorum inexstinguibilem reddendam na sopran, tenor, bas, chórmieszany (SATB) i orkiestrę: I. Lamentatio, II. Apocalypsis III. Apotheosis (Oratorium);
1970: Kosmogonia na solistów (sopran, tenor, bas), chór mieszany i orkiestrę;
1969–1970: Utrenja I (Jutrznia — złożenie do grobu) na solistów (sopran, alt, tenor, bas, basso profondo), dwa chóry mieszane i orkiestrę;
1970–1971: Utrenja II (Zmartwychwstanie) na solistów (sopran, alt, tenor, bas, basso profondo), dwa chóry mieszane i orkiestrę;
1973–1974: Magnificat na bas solo, zespół wokalny, dwa chóry mieszane, głosy chłopięce i orkiestrę: I. Magnificat, II. Fuga, III. Et misericordia eius…, IV. fecit potentiam, V. passacaglia, IV. sicut locutus est, VII. gloria;
1979–1980: Te Deum na cztery głosy solowe (sopran, mezzosopran, tenor, bas), dwa chóry mieszane i orkiestrę;
1980–1984: Polskie Requiem na czterech solistów (SATB), chór mieszany i orkiestrę;
1995: Agnus Dei na cztery głosy solowe, chór mieszany i orkiestrę;
1996: Siedem bram Jerozolimy na pięć głosów solowych (SSATB), recytatora, trzy chóry mieszane i orkiestrę. Częci utworu:
I. Magnus Dominus et laudabilis nimis,
II. Si oblitus fuero tui, Jerusalem,
III. De profundis,
IV. Si oblitus fuero tui, Jerusalem,
V. Lauda, Jerusalem, Dominum (Psalm 147),
VI. Ezechiel 37, 1-10,
VII. Haec dicit Dominus: Ecce ego do coram vobis viam vitae, et viam mortis;
