Автопортрети Дюрера

Альбрехт Дюрер

Автопортрети Дюрера,

живопис.

Автопортрети Дюрера — низка автопортретів художника та графіка Альбрехта Дюрера.

Картина, зроблена у віці 13 років, є першим відомим автопортретом Альбрехта Дюрера. У правому верхньому кутку зроблено напис: «Я сам намалював себе в дзеркалі в 1484 році, коли я був ще дитиною. Альбрехт Дюрер». У Німеччині кінця XV століття не прийняті були автопортрети. 13-річний Дюрер не міг бачити ніяких зразків, як не міг припускати, що колись завдяки йому в європейському мистецтві утвердиться такий жанр - автопортрет. З цікавістю натураліста, характерним для Ренесансу, Альбрехт просто фіксував власне обличчя і не намагався себе прикрасити, героїзувати або причепурити. Художник написав картину срібною ручкою того року, коли він розпочав навчатися мистецтву золотаря у майстерні свого батька Альбрехта Дюрера Старшого. Протевже тоді він мріяв стати живописцем. Молодий Дюрер зобразив себе у три чверті профілю з простягнутим вказівним пальцем, за яким його погляд слідкує. Простягнутий вказівний палець можна також знайти у зображеннях апостола Іоанна під хрестом. Альбрехт Дюрер створив цю картину срібною ручкою, інструментом, який не дозволяє виправити. Технікою срібних ручок він також оволодів у майстерні батька.

Німецький історик XVI століття Йоахім Камерарій Старший у нарисі про життя художника писав:

«Природа наділила його тілом, стрункістю і поставою відповідним в ньому благородному духу ... Він мав виразне обличчя, блискучі очі, ніс благородної форми, ... досить довгу шию, дуже широкі груди, підтягнутий живіт, м'язисті стегна, міцні і стрункі гомілки.

Ця картина - найінтимніший автопортрет Дюрера. Дослідження Дюрера людської фігури часто обмежувалися портретом та окремими частинами тіла і не завжди охоплювали всю фігуру. Цього разу художник зобразив себе стоячого. Фігура трохи нахилена вперед, мабуть тому, що Дюрер використав невелике дзеркало. Дюрер представляє себе невимушено без фальшивого сорому. Складка шкіри над правим стегном нагадує бокову рану Христа. Дюрер також стоїть на биччі, як Христос. Однак Дюрер представляє себе оголеним, тоді як він завжди вбиває Христа пов'язкою і завжди приховує наготу Адама і Єви гілкою. Картина показує роздягненого Альбрехта Дюрера. Це стоячий портрет, при цьому область нижче колін, а права рука від ліктя відсутня, а ліва рука видно лише частину верхньої руки. Дюрер з такою відвертістю зобразив власну наготу, зщо у багатьох виданнях до 20 століття автопортрет Дюрера сором'язливо обрізався на рівні пояса.

Існування цього образу задокументовано Джорджо Вазарі у його біографії Рафаеля. Згідно з описом Вазарі, це була акварель. У той час картина була в колекції художника Джуліо Романо, який успадкував її від Рафаеля. Пізніше, після Йоахіма фон Сандрарта, картина перейшло у власність князівської колекції Мантуї. Точний вигляд цієї картини, загубленої сьогодні, невідомий. Уго Керер підозрював, що Рафаель скопіював її у своєму "Вигнанні Геліодора". Там майже така постава голови, що й у Дюрера в роботах «Автопортрет з Ерінгієм» та «Автопортрет з пейзажем». Стрижка, німецька мода та форма бороди вказують на період 1514 року.

Окрім перелічених тут автопортретів, Дюрер написав свої автопортрети на різних картинах. Так на картині "Всіх святих" на вівтарі Ландауера він зобразив себе внизу праворуч із письмовою дошкою. На дошці розміщено латинський напис: "Альбрехт Дюрер з Нюрнберга створив його в 1511 році після народження діви"

• 
  Landauer Altar (Dürer ganz rechts unten)
• 
  Ausschnitt aus dem Landauer Altar

На картині Свято розалій Дюрер представляє себе з правого боку картини, тримаючи аркуш паперу з написом латиною, де зазначено, що він створив картину лише за п’ять місяців 1506 року.

• 
  Das Rosenkranzfest : Dürer am rechten Rand
• 
  Detail

У «Катуванні десяти тисяч християн» Дюрер знаходиться у центрі картини, не впливаючи на події навколо нього. Тут Дюрера супроводжує чоловік старшого віку, особистість якого не встановлена. Вважається, що це міг бути гуманіст і поет Конрад Селтіс. Двоє роздумують над тим, що відбувається поруч з ними.

• 
  Dürer und Conrad Celtis

Майже одночасно з картиною «Десять тисяч мучеників» Дюрер отримав головне замовлення на вівтар Геллера для франкфуртського купця тканини та мера Якоба Геллера. Альбрехт Дюрер стоїть на задньому плані, трохи прихилившись до дошки з його підписом та наступним латинським написом: «Німецький Альбрехт Дюрер зробив це в 1509 році після народження діви».

• 
  Heller-Altar  : Dürer in der Mitte der Mitteltafel
• 
  Dürer auf dem Heller-Altar

• 
  Dürer zeigt auf seine Milz
• 
  Jabacher Altar, Außenseite des rechten Flügels

• Pierre Vaisse/Angela Ottino Della Chiesa: Das gemalte Werk von Albrecht Dürer, in: Klassiker der Kunst, Kunstkreis Luzern, 1968
• Fedja Anzelewsky: Albrecht Dürer. Das malerische Werk. Neuausgabe, Zwei Bände, Berlin: Deutscher Verlag für Kunstwissenschaft, 1991 ISBN 3-87157-137-7
• Robert Cumming: Großen Meistern auf der Spur. Köln: DuMont, 1998. ISBN 3-7701-4633-6
• Johann Konrad Eberlein: Albrecht Dürer. Reinbek: Rowohlt Taschenbuch Verlag, 2003. ISBN 3-499-50598-3
• Thomas Eser: Dürers Selbstbildnisse als „Probstücke“. Eine pragmatische Deutung, in: Menschenbilder. Beiträge zur Altdeutschen Kunst, hrsg. von Andreas Tacke und Stefan Heinz, Petersberg 2011, S. 159–176. ISBN 3-86568-622-2
• Anja Grebe: Albrecht Dürer. Künstler, Werk und Zeit. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2006. ISBN 978-3-534-18788-1
• Gabriele Kopp-Schmidt: „Mit den Farben des Apelles“. Antikes Künstlerlob in Dürers Selbstbildnis von 1500, in: Wolfenbütteler Renaissance-Mitteilungen 28, 2004, S. 1–24.
• Thomas Schauerte: Dürer. Das ferne Genie. Eine Biografie, Stuttgart: Reclam, 2012. ISBN 978-3-15-010856-7
• Sebastian Schmidt: „dan sӳ machten dy vürtrefflichen künstner reich“. Zur ursprünglichen Bestimmung von Albrecht Dürers Selbstbildnis im Pelzrock, in: Anzeiger des Germanischen Nationalmuseums 2010, S. 65–82.
• Friedrich Winkler: Die Zeichnungen Albrecht Dürers. Band I: 1484–1502. Deutscher Verein für Kunstwissenschaft, Berlin 1936, S. 186 bis 187 und Tafel 267
• Dieter Wuttke: Unbekannte Celtis-Epigramme zum Lobe Dürers, in: Zeitschrift für Kunstgeschichte 30, 1967, S. 321–325.
• Reinhard Liess : Das Selbstbildnis des dreizehnjährigen Dürer, in: Kunst und Kunsterziehung. Beiträge zur Kunsterziehung, Kunstgeschichte und Ästhetik. Festschrift für Ernst Straßner , Göttingen 1975, S. 77–100.
• Philipp Zitzlsperger: Dürers Pelz und das Recht im Bild – Kleiderkunde als Methode der Kunstgeschichte, Berlin 2008. ISBN 978-3-05-004522-1

• Eine philosophische Meditation zu Dürers Selbstporträt als Akt [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] (PDF; 134 kB)
• Pinakothek
• The Self-Portraits of Albrecht Dürer [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.]