Агатангел (Соловйов)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2019)

Архієпископ Агатандел
єпископ Вятський та Слобідський
1860 — 1866
Альма-матер:	Владімірська духовна семінарія
Науковий ступінь:	магістр богослов'яd
Діяльність:	гебраїст, православний священник
Ім'я при народженні:	Олексій Федорович Соловйов
Народження:	20 лютого 1812(1812-02-20)  Владимирська губернія, Російська імперія
Смерть:	20 березня 1876(1876-03-20) (64 роки)  Житомир, Російська імперія
Чернецтво:	23 червня 1835
Агатангел у Вікісховищі

Агатангел (у світі Олексій Федорович Соловйов; 8 (20) лютого 1812(18120220) — 8 (20) березня 1876, Житомир) — релігійний діяч Російської імперії, гебарист, єпископ Російської православної церкви, єпископ Волинський та Житомирський, також єпископ Вятський та Слобідський (1860—1866).

Син священика Ільїнського Шуйського повіту, що в старовинній мерянській землі.

1836 — закінчив курс Владімірської духовної семінарії та Московської духовної академії, отримав ступінь магістра богослов'я. 23 червня 1835 — пострижений в чернецтво. 20 червня 1836 — ієромонах, з 20 серпня бакалавр по класу тлумачення святого Писання.

Був замішаний у скандал зі студентами Санкт-Петербурзької духовної академії, які поширювали переклад Біблії професора Герасима Павського. 1841 книга вдруге перевидалася для передплатників Київської, Московської та Санкт-Петербурзької духовних академій. Але ієромонах Агатангел написав анонімний донос членам Синоду під виглядом «листа із Володимира», посланого трьом митрополитам. Переклад називався «злоріччям давнього змія», «замовчуванням Ісуса Христа у пророцтвах». Донос Агатангела, з примірником літографованого перекладу, київський митрополит Філарет Амфітеатров переслав обер-прокурору Синоду Ніколаю Протасову, після чого професора Павського тягали по допитах.

28 лютого 1842 — інспектор Московської духовної академії. 23 березня митрополит Філарет затвердив його на цій посаді і доручив читати моральне богослов'я.

У вересні 1842 призначений ректором Харківської духовної семінарії, Агатандел 22 жовтня зведений в сан архімандрита, після з Харкова переведений ректором до Костромської духовної семінарії (1845) та 20 січня 1854 призначений ректором Казанської духовної академії.

4 березня 1857 — призначений єпископом Ревельським РПЦ. 31 березня рукопокладений.

6 лютого 1860 — був В'ятським єпархіальним єпископом РПЦ.

Заснував у В'ятці духовне жіноче училище. Облаштував у місті єпархіальну бібліотеку. Коли був ректором Казанської духовної академії видавав журнал «Православний співрозмовник», а в Житомирі видав «Єпархіальні новини», влаштував при семінарії гуртожиток і заснував училище для дівчат духовних звань.

17 липня 1866 — єпископ Волинський та Житомирський.

На Волині в Почаївській лаврі заснував ремісниче училище.

31 березня 1868 — зведений в сан архієпископа.

Помер 8 березня 1876 в Житомирі.

Деякі твори Агатангела надруковані, але більшість в рукописному вигляді.

Надруковані були:

• «Перевод с еврейского книги Иова с подстрочными примечаниями»^{[недоступне посилання з лютого 2019]}. (рос.)
• «Переклад з грецької книжки Премудрості Ісуса, сина Сірахова»
• «Тлумачення послань св.. Апостола Павла до Галатів»
• «Пояснення екзегетичного характеру перших семи глав євангеліста Матвія», надруковане у «Волинських єпархіальних новинах»
• Першочерговий переклад з грецької «Книжки правил».
• «Слово Агатандела, єпископа Ревельського, вікарія спб. митрополії», СПб., 1859 г., 8°, 179 стор., та 1860 р., вид. у В'ятці.
• «Слова» Агатандела, єпископа В'ятського та Слобідського.