Владимирська губернія
Влади́мирська губе́рнія (рос. Владимирская губерния) — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та РРФСР, яка існувала у 1796–1929 роках. Губернське місто — Владимир. Географія![]() Владимирська губернія межувала на півночі з Ярославською та Костромською, на сході — Нижньогородською, на заході — Московською і Тверською, на півдні — Тамбовською і Рязанською губерніями. До 1918 року губернія займала площу в 40 339 верст² (45 910 км²), за підрахунками І. П. Стрєльбицького — 42 930,5 верст², в тому числі під озерами близько 99 верст². 1926 року площа губернії становила 33 023 км². Найбільша довжина її зі сходу на захід 325 верст (347 кілометрів), а ширина із півночі на південь 240 верст (256 кілометрів). Губернія займала територію сучасної Владимирської області (за винятком південної частини Гусь-Хрустального району), південну половину Івановської області (включаючи місто Іваново), більшу частину Переславського району Ярославської області, частини Талдомського, Сергієво-Посадського, Орєхово-Зуєвського і Шатурського районів Московської області, частини Володарського, Павловського, Вацького, Навашинського, Кулебакського та Виксунського районів Нижньогородської області, а також частину Касимовського району Рязанської області. Історія1708 року було утворено Владимирська провінція у складі Московської губернії. 1778 року створено самостійне Владимирське намісництво з розподілом на 14 повітів. 1796 намісництво перетворено на губернію. З 1881 до 1917 року Владимирська губернія складалась із 13 повітів і кордонів своїх не змінювала. Владимирська губернія РРФСР (в кордонах, значно менших Владимирської губернії Російської імперії) була ліквідована 14 січня 1929 року; більша частина території увійшла до Івановської промислової області. Керівництво губерніїГенерал-губернатори
Правителі намісництва
Губернатори
Адміністративний поділВ момент утворення 1796 року губернія поділялась на 10 повітів: Владимирський, В'язниковський, Гороховецький, Меленковський, Муромський, Переславський, Покровський, Суздальський, Шуйський, Юріївський. 1803 року були створені ще 3 повіти: Александровський, Ковровський і Судогодський. Цей адміністративний поділ залишався незмінним до 1918 року. Наприкінці XIX століття до складу губернії входило 13 повітів, які поділялись на 222 волості.
1918 року Шуйський повіт відійшов до нової Іваново-Вознесенської губернії. 1920 року був створений Кольчугинський район (існував 4 роки). 1921 року ліквідовано Покровський повіт, а замість нього утворено Киржацький повіт. Ще за 3 роки ліквідовано Гороховецький, Киржацький та Суздальський повіти. 1925 року Юріїв-Польський повіт був переданий Іваново-Вознесенській губернії. За рік Меленковський і Судогодський повіти були ліквідовані, а на частині їх території утворено Гусевський повіт. Таким чином 1926 року до складу Владимирської губернії входило 7 повітів:
14 січня 1929 року Владимирська губернія та всі її повіти були ліквідовані, а їх територія розділена між Івановською промисловою та Нижньогородською областями. Населені пунктиНаприкінці XIX століття в губернії було 15 міст, 1 посад (Гавриловський посад) і 8 227 решти поселень. З міст найбільш значні: Іваново-Вознесенськ (54 208 чол.), Владимир (28 479 чол.) і Шуя (19 583 чол.)[1]. Населення1886 року жителів у губернії налічувалось близько 1 416 750 чоловік. За переписом 1897 року в губернії проживало 1 515 691 жителів[1] (690 312 чоловіків та 825 379 жінок), з них у містах 190 618 чоловік. За підсумками всесоюзного перепису населення 1926 року населення губернії становило 1 321 140 чоловік[2], з них міське — 263 942 чоловік. Національний складНаціональний склад 1897 року[3] ![]()
Література
Примітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Владимирська губернія
|
Portal di Ensiklopedia Dunia