Після смерті Адальберта Адельгейда вийшла заміж вдруге, близько 1080 року, за пфальцграфа Лотарінгії Германа II, члена династії Ецзонідів[3]. З Германом II Адельгейда мала двох дітей, обидва з яких померли в дитинстві до 1085 року, імена яких невідомі.
Герман був убитий у двобої з Альбертом III Намюрським у битві біля Далхема 20 вересня 1085 року. Після смерті Германа Адельгейда знову вийшла заміж. Її третім чоловіком був Генріх II з Люксембурзького дому[4]. Принаймні з 1097 року Генріх був наступником деяких земель і титулів попереднього чоловіка Адельгейди, Германа II, і називав себе «графом-палатином Рейну». Шлюб Адельгейди та Генрі був бездітним. Генріх усиновив Зігфріда, молодшого сина Адельгейди від її шлюбу з Адальбертом, як свого спадкоємця. Після смерті Генріха в 1099 році Зігфрід змінив його на посаді пфальцграфа Рейнського[5].
У 1093 році Адельгейда та її третій чоловік Генріх заснували Абатство Марії Лаах із майном, яке Адельгейда успадкувала від свого батька Отто[6]. Абатство було присвячене Діві Марії та Святому Миколаю. Будівельні роботи абатства були перервані смертю Адельгейди в 1100 році. Лише в 1112 році син Адельгейди, Зігфрід, відновив і завершив будівельні роботи.
Адельгейда померла в 1100 році, через рік після Генріха, під час паломництва до Риму.
Печатка
Одна з найдавніших збережених жіночих печаток прикріплена до хартії, виданої Адельгейдою в 1097 році.[7] У легенді про печатку (надписи по краю печатки) Адельгейда згадується як «Адельгейда, графиня палатинська» (Adelheit palatina comitizsa). Зображення на печатці зображує профільний бюст покритої вуалью жіночої фігури, яка тримає відкриту книгу та скіпетр із флердоліс, що закінчується чотирилисником[8].
Wolf Heino Struck, Quellen zur Geschichte der Klöster und Stifte im Gebeit der mittleren Lahn bis zum Ausgang des Mittelalters 1 (1956).
H Beyer, L Elester, A Goerz, Urkundenbuch zur Geschichte der jetzt die preußischen Regierungsbezirke Coblenz und Trier bildenden mittelrheinischen Territorien 1 (1860).
Т. Фогельзанг, Die Frau als Herrscherin im hohen Mittelalter (1950).
A. Stieldorf, Rheinische Frauensiegel. Studien zur rechtlichen und sozialen Stellung weltlicher Frauen im 13. und 14. Jahrhundert (Кельн, 1999).
A. Thiele, Erzählende genealogische Stammtafeln zur europäischen Geschichte" Band I, Teilband 1 Deutsche Kaiser-, Königs-, Herzogs- und Grafenhäuser I
Гучний, Грем А.; Шенк, Йохен, ред. (2017). Походження німецьких князівств, 1100—1350 рр.: Нариси німецьких істориків. Routledge.
Ройтер, Тімоті (2010). Нельсон, Джанет Л. (ред.). Середньовічна політика та сучасна ментальність. Cambridge University Press.
Арнольд, Бенджамін (1991). Князі та території в середньовічній Німеччині. Cambridge University Press.
Джекман, Дональд К. (2012). Фрагмент Кліберг графства Глайберг. Видання Enlaplage.
Бікстон, Пол Б. (2001). «Рейнський Пфальц». У Джипі, Джон М. (ред.). Середньовічна Німеччина: Енциклопедія. Routledge.
