Османська імперія в 1481-1683Мапа 1730, де провінції іменуються «бейлербейликами»Мапа 1849, де провінції іменуються «пашаликами»
Адміністративний поділ Османської імперії засновано на військовій адміністрації з цивільними виконавчими функціями. Поза цією системою були васальні відносини.
В історії імперії є дві епохи адміністративного устрою та управління: перша була початковою організацією, що виникла ще зі створенням османського держави, другий — після великих адміністративних реформ та європеїзації управління в 1864.
Початкова організація
Османська імперія під час свого розширення завойовувала багато дрібних тюркських держав — бейликів.
На основі бейликів почалося будівництво адміністративної системи молодої імперії. Імперія ділилася на бейлики; в кожному певному, бейлику правил бей, який у свою чергу був васалом турецького султана.
Також в імперії існували санджаки, області, доручені синам султана. Але безпосереднім управлінням санджаків займалися не сини султана, а губернатори, які одержували спеціальний штандарт — «санджак» (означає «від султана»).
Імперії після розширилася в Європі були потрібні додаткові, проміжні рівні адміністративного управління. У правління султана Мурада I (1359-1389) бейлербей або генерал-губернатор був призначений керувати Румелією, європейською частиною імперії. Незабаром бейлербей був також встановлений для Анатолії, за винятком області навколо Амації, що знаходилася у той час під прямим управлінням турецького султана.
Від 1453 до початку XIX століття система органів місцевої влади в Османській імперії була погано впорядкована. Імперія спочатку була поділена на своєрідні провінції, що називалися еялетами, кожним з яких керував паша«трьох хвостів». За призначення найвищих державних посадовців як у столиці, так і в провінціях відповідав великий візир. У період між 1861 та 1866 еялети скасовані, а територія держави адміністративно переподілена на вілаєти.[1]
,_Persia_and_Arabia_-_Geographicus_-_MagniTurcarum-seutter-1740.jpg)
_-_Geographicus_-_TurkeyAsia-m-1849.jpg)
