Салоніки (еялет)

Салоніки
Дата створення / заснування	1826
Країна	Османська імперія
Столиця	Салоніки
Керівник виконавчої влади	Beylerbey of Salonicad
Замінений на	Салоніки
На заміну	Румелія
Час/дата припинення існування	1867

40°39′ пн. ш. 22°54′ сх. д. / 40.65° пн. ш. 22.9° сх. д. / 40.65; 22.9

Салонікийський еялет (осман. ایالت ادرنه) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1826—1867 роках. Утворився з частин Румелійського еялету (на теперішніх землях Болгарії, Македонії та Греції).

З 1520 року область навколо Салонік існувала у статусі санджака в складі Румелійського еялету. Поразки у війнах з Францією та російською імперією на початку XIX ст. призвели до нової кризи в Османській імперії. Стала зрозумілою потреба у різних реформах задля збереження підвладних володінь та запобігання розділу між європейськими державами. Втім, лише у 1826 році після приборкання та ліквідації яничарського корпусу, який використовували консерватори з метою недопущення реформ, розпочато зміни. Того ж року відбувся перший етап адміністративно-територіальної реформи. Внаслідок цього з великого еялету Румелія утворилося декілька, що поліпшило керування. Одним з нових еялетів став Салоніки (Селанік).

Еялет невдовзі став важливою транспортною базою для розвитку торгівлі та забезпечення військ у європейській частині імперії. Тут доволі швидко почали розвиватися порти. Салоніки було одним з центрів текстильного виробництва. За сучасними на той час стандартами переобладнано великий порт Салонік. У часи боротьби з Грецьким повстанням та воєн з Російською імперією у 1820-х та 1850-х роках еялет перетворився на місце збору військ, швидкого їх пересування землями імперії до Болгарії та Фессалії.

У 1867 році в результаті реформування перетворено на Салонікийський вілайєт.

Складався з 4 санджаків: Трикала, Салоніки, Сіроз, Драма

• Мехмед Хасіб Паша (1839—1840)
• Мехмед Емін Паша (1840)
• Кизирхазарли Омар Паша (1840—1843)
• Ібрагім Паша (1843)
• Гюргу Мехмед Васіф Паша (1843—1845)
• Мехмед Саліх Паша (1845—1846), вперше
• Кара Османзаде Якуб Паша (1846—1847), вперше
• Деде Мустафа Хіфзі Паша (1847—1848)
• Егрібозлу Абубекр Самі Паша (1848—1849)
• Чіхан Сераскіра Хасан Реза Паша (1849—1850)
• Кара Османзаде Якуб Паша (1850—1851), вдруге
• Юсуф Сіддік Мехмед Паша (1851—1853)
• Мехмед Саліх Паша (1853), вдруге
• Ебубекір Рустем Паша (1853—1854)
• Бошнакзаде Мехмед Решід Паша (1854)
• Арнаут Мажар Осман Паша (1854—1855)
• Сіркатібі Мустафа Нурі Паша (1855—1856)
• Ахмед Назір Паша (1856—1857)
• Абді Паша (1857)
• Юзгатті Мехмед Вечіхі Паша (1857—1858)
• Татар Мехмед Саїд Паша (1858—1859)
• Ісмаїл Рахмі Паша (1859—1860)
• Арнаут Мехмет Акіф Паша (1860—1865)
• Гусейн Гюзну Паша (1865—1866)
• Ахмед Ала Бей (1867)

• Jestin Mathieu, " Les identités consulaires dans la Salonique ottomane, 1781—1912 ", Monde(s), 2013/2 (N° 4), p. 189—209
• Some Provinces of the Ottoman Empire^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}