Адміністративний поділ Туркменістану

Туркменістан поділений на 5 велаятів (областей) та один столичний округ. Кожен велаят поділяється на етрапи (райони).

Велаят (область)	ISO 3166-2	Центр	Площа	Населення (2001 р.)	Ключ
місто Ашгабат	TM-S	Ашгабат	260 км²	730,000
Ахальський велаят	TM-A	Анау	97260 км²	785,800	1
Балканський велаят	TM-B	Балканабат	139300 км²	479,500	2
Дашогузький велаят	TM-D	Дашогуз	73400 км²	1,196,700	3
Лебапський велаят	TM-L	Туркменабат	93700 км²	1,160,300	4
Марийський велаят	TM-M	Мари	87200 км²	1,287,700	5

Радянський період

До 1919 року, територія сучасного Туркменістану входила до складу Закаспійської області Російської імперії та частково до Бухарського ханства, яке було васалом Росії. В 1919 році радянською владою було створено Туркестанську Радянську Федеративну Республіку (столиця — Ташкент), куди увійшла більша частина сучасного Туркменістану, який був виділений в окрему адміністративну одиницю у 1921 році. У 1924 році сусідня Бухарська Народна Радянська Республіка була ліквідована, а її західні регіони, населені переважно туркменами, об'єднані з Туркменською областю і утворена Туркменська Радянська Соціалістична Республіка.

Туркменська РСР спочатку поділялась на округи: Керкинський, Ленінський (пізніше — Чарджуйський), Мервський, Полторацький (пізніше — Ашхабадський) і Ташаузький. В 1939 році республіку поділено на області:

В 1943 була створена Керкинська область, яка проіснувала до 1947 року. Тоді ж була ліквідована Красноводська область.

В 1952 Красноводська область була відновлена, але 1955 знову ліквідована.

В 1959 ліквідована Ашхабадська область.

В 1963 ліквідовуються Марийська, Ташаузька та Чарджоуська області, але в 1970 вони знову відновлюються.

В 1973 відновлюється Ашхабадська та Красноводська області.

В 1988 Ашхабадська та Красноводська області знову ліквідовуються.

В 1991 на території колишньої Красноводської області створюється Балканська область із центром в Небіт-Дазі.

Період незалежності

В 1992 на території колишньої Ашхабадської області створюється Ахальский велаят з центром спочатку в Ашгабаті, потім — в Аннау, а після здійснення проєкту «Рухабад» — в Рухабаді^{[джерело?]}. Балканська та Марийська області перейменовуються, відповідно, на Балканський і Марийський велаят. Ташаузька область стає Дашогузьким велаятом, Чарджоуська — Лебапським. Місто Ашгабат перетворюється в окрему адміністративну одиницю, яка не входить в жоден велаят.