Адміністративний устрій Миколаївської області

Адміністративний поділ Миколаївської області: 19 адміністративних районів, 9 міст, у тому числі 5 — обласного підпорядкування, 17 селищ міського типу, 821 сільських населених пунктів. Найбільші міста: Миколаїв, Первомайськ, Південноукраїнськ, Вознесенськ. Адміністративний центр — місто Миколаїв.

Миколаївська область була утворена 22 вересня 1937 року. Її площа становить 24,5 тис. км². Чисельність населення — 1 млн. 262 тис. осіб, в тому числі міського населення — 835 тис. осіб, сільського — 427,8 тис. осіб. Щільність населення — 51,3 чол. на км².

Історія

22 вересня 1937 р. ЦВК СРСР прийняв постанову про розукрупнення Харківської, Київської, Вінницької й Одеської областей. Одеська область була поділена на Одеську і Миколаївську.

До складу Миколаївської області увійшли три міста обласного підпорядкування — Миколаїв, Херсон і Кірово (тепер Кропивницький), а також 38 районів, у тому числі 29 районів зі складу Одеської області і 9 — зі складу Дніпропетровської.

Після створення 10 січня 1939 р. Кіровоградської області, до неї з Миколаївської області відійшли місто Кіровоград і 13 районів.

1938 року надано статус міста 5 населеним пунктам: Очаків, Берислав, Бобринець, Каховка і Знам'янка 1.^[1]^[2]

У 1938 р. створені Кіровський (з Кіровської міськради + 1 сільрада Єлизаветградківського р-ну), Миколаївський (з Миколаївської міськради), Херсонський райони (з Херсонської міськради, з центром у с. Нікольському)^[3]
8 січня 1939 року утворено Білозерський район^[4]^[5]^[2];

26 березня 1939 року ліквідований район ім. Фрица Геккерта^[6]^[2];

17 травня Хорлівский район переймеований на Каланчацький район.^[7]^[8];
3 липня 1939 включено до складу Снігурівського р-ну Миколаївської обл. — Куйбишевську, Молотовську і Ерштмайську сільради Калініндорфського р-ну^[9];

26 серпня перепідпорядковано с. Зелений Гай Оріандівської с/р Березнегуватського р-ну — до Ленінської с/р Калініндорфського р-ну^[10];
28 серпня 1939 с. Петрівське Натальїнської с/р Великоолександрівського р-ну передано до Орлівської с/р Володимирівського р-ну

с. Благодатне і Софіївка (нині зникле) з Орловської с/р Володимирівського р-ну — до Натальїнської с/р Велико-Олександрівського р-ну^[11];

9 вересня перечислено лікарню з Чорнобаївської с/р Білозерського району — до Херсонської міськради^[12];
5 липня 1940 р. центр Хесонського р-ну перенесений з с. Нікольське до м. Херсон.^[13]

В період німецької окупації територія Миколаївської області в її нинішніх межах була поділена між Німеччиною і Румунією. Західні райони були включені у Голтянський та Очаківський повіти румунського губернаторства Трансністрії, а райони, розташовані до сходу від річки Південний Буг, увійшли до генеральних округ «Миколаїв» і «Таврія».

30 березня 1944 р. була створена Херсонська область, у зв'язку з чим зі складу Миколаївської області відійшли місто Херсон і 13 районів. Тоді ж зі складу Одеської області до Миколаївської області були передані 5 районів.

08.08.1945 утворено Широколанівський район (розукрупненням Варварівського та Тилігуло-Березанського р-нів).^[14]

7 червня 1946 була перейменована значна кількість сіл, сільрад тощо.^[15]^[16]

17 лютого 1954 р. до складу Миколаївської області ввійшли ще 5 районів з Одеської області.^[17] З тих пір мінялися кордони районів в межах Миколаївської області, зникали одні райони, утворювалися інші.

07.06.1957 скасовано Широколанівський район.^[18] У 1959 р. ліквідовані 4 райони.^[19]

У 1962 р. після укрупнення сільських районів залишилось 9 районів^[20] (таким чином скасовувались 10 районів: Арбузинський, Тилігуло-Березанський, Березнегуватський, (Велико-)Врадіївський, Веселинівський, Єланецький, Жовтневий, Казанківський, Кривоозерський та Очаківський^[21]^[22]). У 1965 р. деякі з них були відновлені до 16.^[23]^[24] У грудні 1966 р. відновилось ще 3 райони: Арбузинський, Березанський та Врадіївський.^[25]

3 березня 1988 р. Білоусівська сільська рада з центром в селі Білоусове з Миколаївської області передана до складу Великоолександрівського району Херсонської області.

17 липня 2020 р. Було створено чотири райони: Баштанський, Вознесенський, Миколаївський та Первомайський райони.

Таблиці адміністративних одиниць до 2020 року

Райони

№	Назва	Населення, тис. жит.	Територія, км²	Густота, чол./км²	Адміністративний центр
1	Арбузинський	20,7	969	21.6	Арбузинка
2	Баштанський	38,4	1 706	22.6	Баштанка
3	Березанський	23,8	1 378	17.3	Березанка
4	Березнегуватський	20,8	1 263	16.7	Березнегувате
5	Братський	18,4	1 100	16.9	Братське
6	Веселинівський	23,7	1 200	20	Веселинове
7	Вітовський	51,2	1 460	35.2	Миколаїв
8	Вознесенський	31,3	1 391	22.6	Вознесенськ
9	Врадіївський	18,061	811	22.5	Врадіївка
10	Доманівський	25,9	1 458	17.9	Доманівка
11	Єланецький	15,8	1 017	15.7	Єланець
12	Казанківський	20,3	1 349	15.2	Казанка
13	Кривоозерський	25,3	814	31.4	Криве Озеро
14	Миколаївський	31	1 429	21.8	Миколаїв
15	Новобузький	31,5	1 243	25.5	Новий Буг
16	Новоодеський	34,3	1 428	24.1	Нова Одеса
17	Очаківський	15,7	1 490	10.6	Очаків
18	Первомайський	31,2	1 319	23.8	Первомайськ
19	Снігурівський	41,4	1 395	30	Снігурівка

Міста обласного значення

№	Назва	Населення	Площа, км²
1	Вознесенськ	36,5	22.56
2	Миколаїв	495 873	260
3	Очаків	14 612	12,49
4	Первомайськ	66 647	25.14
5	Південноукраїнськ	40 573	24,38

Міста районного значення

№	Назва	Населення	Площа, км²
1	Баштанка	12 696	7.14
2	Нова Одеса	12 410	20.65
3	Новий Буг	15 686	12
4	Снігурівка	13 454	7.58

Галерея

Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1921
Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1921
Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1922
Карта Одеської губернії, 1923
Територія колишньої Одеської губернії на карті Української СРР, адміністративний поділ від 12 квітня 1925
Територія колишньої Одеської губернії на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 березня 1927
Територія майбутньої Одеської області, адміністративні межі станом на 1 січня 1932
Карта Одеської області, адміністративні межі станом на 20 березня 1932
Карта Одеської області, адміністративні межі станом на 15 січня 1937
Карта Миколаївської області, 1938
Карта Миколаївської області, адміністративні межі станом на 1 листопада 1947

Примітки

↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.
↑ ^а ^б ^в СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 86, 87, 133.(рос.)
↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 23. — 31 грудня. — С. 3–4.
↑ Вісті Рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 9 (5499), 11 січня, с. 4.
↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1939. — № 5 (28). — 3 березня. — С. 4.
↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1939. — № 17 (40). — 27 травня. — С. 4.
↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 112 (5602), 18 травня, с. 1.
↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 мая 1940 года) / Отв. ред.: П. В. Туманов. — 2-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1940. — С. 197.(рос.)
↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 152 (5642), 5 липня, с. 4.
↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 196 (5686), 27 серпня, с. 1.
↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 198 (5688), 29 серпня, с. 1.
↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 208 (5698), 10 вересня, с. 2.
↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 32 (95). — 21 вересня. — С. 4.
↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 08.08.1945 р. «Про розукрупнення Варварівського і Тилігуло-Березанського районів, Миколаївської області, та утворення Широколанівського району в складі Миколаївської області»
↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 07.06.1946 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських Рад і населених пунктів Миколаївської області»
↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 880–958, 959–1040.
↑ Ведомости ВС СССР. — 1954. — № 4 (798). — 9 марта. — с. 176.
↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1962 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Держ. вид-во політ. літ-ри УРСР, 1962. — С. 411.
↑ s:Указ ПВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію Володимирівського, Лисогірського, Мостівського і Привільнянського районів Миколаївської…»
↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 44–46.
↑ Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 115–116.(рос.)
↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 р. «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3н-06 від 5 лютого 1965 р. "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» [Архівовано 1 липня 2018 у Wayback Machine.]
↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1966 — № 48 — с. 516.

Посилання

Миколаївська область [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Адміністративно-територіальний устрій Миколаївської області [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради.
World Wide Historical Project: Адм.-тер. деление Николаевской области(рос.)
Районы Николаевской области (рос.). Николаевская область. Электронная историческая энциклопедия. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 6 березня 2016.

Література

Справочник по истории административно-территориальных изменений на Николаевщине. — Николаев. : Госархив Николаевской области, научно-справочная библиотека, 1963. — Т. I. 1920–62 гг. — 103 с.(рос.)
Справочник по истории административно-территориальных изменений на Николаевщине. — Николаев. : Госархив Николаевской области, научно-справочная библиотека, 1975. — Т. II. 1963–74 гг. — 55 с.(рос.)
Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 351–365.
Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1962 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Держ. вид-во політ. літ-ри УРСР, 1962. — С. 134–140.
Миколаївська область: Адміністративно-територіальний поділ. – Херсон: Обл. вид., 1960. – 72 с. (http://mk.archives.gov.ua/)
Миколаївська область: Адм.-територ. поділ на 1 січня 1969 р. / Викон. ком. Миколаївської обл. Ради депутатів трудящих. Орг.-інструкт. відділ; [упорядник: М. Т. Бондарчук]. — Одеса: Маяк, 1969. — 117 с. (http://mk.archives.gov.ua/)
Миколаївська область: Адміністративно-територіальний поділ на 1 квітня 1978 року: довідник / [відп. за вип.: П. П. Купрієвич; упоряд.: А. М. Іващенко, В. В. Гудзь]. — Одеса: Маяк, 1978. — 104 с. (http://mk.archives.gov.ua/)
Миколаївська область: Адм.-терит. устрій: на 1 квітня 1986 р.: довідник / Виконком. Миколаїв. обл. Ради нар. депутатів. — Одеса: Маяк, 1987. — 149 с. (http://mk.archives.gov.ua/)
Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій (на 1 січня 1987 року) / В. I. Кирненко (відп. ред.), П. М. Гринюк (упорядник). — К. : Гол. ред. Укр. Рад. енциклопедії, 1987. — С. 190–200.
Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — С. 379–400.
(Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)

Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — С. 231–244. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.