Адольф д'Авріль

Адольф д'Авріль
фр. Adolphe d'Avril Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфр. Louis Marie Adolphe Lévesque[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 серпня 1822(1822-08-17)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
колишній 2-й округ Парижаd, Париж[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 жовтня 1904(1904-10-27)[2][4] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Монтрей-сюр-Епт Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдипломат, перекладач, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв і Сербське вчене товариствоd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіLouis-Hyacinthe Levesqued Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Корони Румунії Командор ордена Святого Григорія Великого офіцер ордена Почесного легіону

CMNS: Адольф д'Авріль у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Адольф Авріль (д'Авріль) — (17 серпня 1822, Париж — 27 жовтня 1904, с. Копп'єр) — французький публіцист, перекладач і дипломат. Виявляв значний інтерес до слов'янського світу.

Біографічні дані

Вихованець Сорбонни. Був консулом у Румунії. Народжений від невідомих батьків, Луї Марі Адольф д'Авріль був усиновлений Себастьєною Левеск, вдовою генерал-барона Жана-Жака Авріля та сестрою мера Нанта Луї-Іасента Левеска, який, можливо, був його справжнім батьком.

Після вивчення права Луї Марі Адольф Левек д'Авріль вступив на службу до Міністерства закордонних справ у 1847 році. Він був прикріплений до французької місії на Сході 1 квітня 1854 року, став членом політичної дирекції 2 лютого 1856 року, генеральним консулом у Бухаресті в 1866 році, а 18 березня 1868 року був делегований до Європейської Дунайської комісії. Завершив свою кар'єру як надзвичайний і повноважний посол у Чилі, призначений 23 грудня 1876 року і перебував там до 11 листопада 1882 року. Після повернення він брав участь у створенні Французького альянсу (заснованого 31 липня 1883 року). У 1896 році разом з Пер Феліксом Шарметан, маркізом Шарлем-Жаном-Мельхіором де Вогюе та бароном Бернаром Карра де Во допоміг заснувати «Revue de l'Orient chrétien». Кавалер ордена Почесного легіону 20 грудня 1854 року, 26 жовтня 1864 року отримав звання офіцера.

Плідний письменник, науковець і перекладач, він цікавився переважно християнським Сходом (Балкани і Близький Схід), а також епічною і популярною літературою Середньовіччя. Опублікував подорожні нотатки під псевдонімом Кирило.

Одружений з Марією Одобеску, дочкою генерала Іоана Одобеску та сестрою Александру Одобеску, він був батьком дипломата Луї Левеска д'Авріля (шурина Еме Жозефа де Флерьо).

Творчість

Писав про побут і культуру слов'ян. Автор книжок:

  • «Битва під Косово (сербська рапсодія на основі народних пісень і перекладів французькою мовою)» (1868).
  • «З фольклору. Пісні з-над Німану» (1883).
  • «Святий Кирило і святий Мефодій» (1885) та ін.

Авріль і Шевченко

Присвятив Тарасові Шевченку, як видатному поетові слов'янства, окремі розділи в своїх книжках французькою мовою «Сентиментальна мандрівка по слов'янських країнах» (Париж, 1876) і «Дочка Слави. Вибране із слов'янської поезії» (Париж, 1896). У них опубліковано і його переклад уривків із поеми «Гамалія». Високо оцінюючи лірику і ранні історичні поеми Тараса Шевченка, Авріль негативно ставився до поем «Сон» і «Кавказ».

Примітки

Джерела

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya