Азовська кампанія (1855)
Азовська кампанія — дії флоту Великої Британії та Франції під час Кримської війни 1853—1856 років проти міст узбережжя Азовського моря у 1855 році. Кампанія здійснена з метою відрізати Крим від Наддніпрянщини та Кубані з метою більш ефективного проведення облоги Севастополя. ПередумовиУ 1853 році султан Османської імперії Абдул-Меджид I вирішив передати право організовувати паломництва до Єрусалиму від російських православних до католиків. Через це імператор Росії Микола I розпочав війну проти Османської імперії. Розгром турецького флоту під Сінопом спонукали Велику Британію, Францію та Сардинію втрутитися у російсько-турецький конфлікт на боці османів, оскільки ці держави не бажали посилення Росії за рахунок турецьких володінь[1]. 13 вересня 1854 року об'єднаний франко-британсько-турецько-сардинський флот розпочав облогу Севастополя[2]. ПідготовкаУ 1855 році вирішено провести військову морську кампанію в Азовському морі. Її мета — відрізати Крим від Наддніпрянщини та Кубані. З цих регіонів, особливо з Наддніпрянщини, на півострів постачалися продовольство та зброя. Навесні 1855 року розпочалася підготовка до проведення операції. У травні вона розпочалася. Проведення24 травня 1855 року англо-французька ескадра атакувала Керченську протоку. Флот складався з 57 кораблів, 11 плавучих батарей і кількох десятків невеликих суден. Загалом на усіх суднах налічувалося понад 16 тисяч осіб. 10-тисячне російське військо, дислоковане у східній частині Криму під командуванням Карла Врангеля[ru], не чинило жодного спротиву своєму противникові. Російський флот, що перебував у Керчі, був нездатним протистояти англо-французькому флотові, тому його командувач Микола Вульф вирішив спалити кораблі своєї ескадри, а на решті 4 — відступити в Азовське море. У результаті таких обставин Керч була взята англо-французькою ескадрою без жодного бою та втрат[3]. Захоплення Керченської протоки дало змогу контролювати її та, відповідно, проникати вглиб Азовського моря.  Захопивши Керч, 26 травня 1855 року англо-французький флот розпочав просувати вглиб Азовського моря. Ескадра нараховувала від 16 до 20 кораблів (HMS Miranda[en]). Здійснено невдалий для союзників напад на фортецю Арабат. 27 травня флот зміг безперешкодно спалити продовольчі склади у Бердянську[4]. 28 травня ескадра розгромила Генічеськ, проте дістатися до півострова Чонгар їй не вдалося[5]. 3 червня ескадра дісталася Таганрога. Після того як тамтешній гарнізон відмовився виконати ультиматум флоту союзників здатися, місто обстріляли з гармат. Близько 300 десантників висадилися на березі Таганрога, проте ця атака була відбита російською армією[6]. 5 червня обстріляний з моря був Маріуполь[7]. 6 червня англо-французький морський десант висадився поблизу Єйська й підпалив тамтешні продовольчі склади російської армії[8]. 8 червня флот союзників намагався висадити десант поблизу Темрюка. Цьому завадили завчасне прибуття російського контингенту та шторм, що почався на морі[9]. Вдруге англо-французька ескадра увійшла в Азовське море 9 червня. Вона складалася з 15 флагманів «Везувій». Командував нею Шерард Осборн[10]. Флот поступово рухався вздовж західного узбережжя Азовського моря, Арабатської стрілки. 16 червня флот дістався Генічеська. З 17 по 23 червня з моря безперестанку відбувався обстріл Бердянська[4]. 12 липня поблизу Таганрога затонув британський корабель «Джаспер».  4 серпня англійський флот у складі 5 суден втретє увійшов у акваторію Азовського моря. 31 серпня атаковано Маріуполь. Розграбовано і спалено порт, а також передмістя Слобідку[7]. Ескадра союзників покинула Таганрозьку затоку 2 вересня[11]. 3 листопада 1855 року британська ескадра з 8 суден на чолі з Шерардом Осборном атакували Єйськ. На березі висадився десант. Він атакував село Глафіровку та спалив тамтешні продовольчі склади. 6 листопада атаковано безпосередньо Єйськ, який захищали невеликі групи козаків[8]. Примітки
|
||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
