Александер Белжецький
![]() Александер Станіслав Белжецький на Белзці та Чесанові[1] гербу Ястребець (пол. Aleksander Stanisław Bełżecki; пом. 1677) — урядник, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Белжецьких. ЖиттєписСин галицького каштеляна Яна Белжецького та його першої дружини Зофії Цешановської.[2] Посади: староста белзький (з 1636 року, отримав від батька після дозволу короля[3], вишогрудський, шидловецький, каштелян сяноцький, з 1657 року подільський воєвода. «Щедрий гуманіст, пан богобійний», заслужив для себе вдячність єзутів завдяки допомозі для колегіуму єзуїтів у Львові, Сандомирі. 1661 року був обраний на Сеймі комісаром для розмежування Подільського воєводства та Молдавського князівства. Був присутній на Сеймі 1676 року, помер наступного. Надав фундуш для жіночого домініканського монастиря РКЦ у Белзі. 1684 року монахині погодились, щоб його вдова Зофія перенесла «запис» монастирю з відступлених кішинському старості Каз-у Лабенцькому сіл Довге та Моршин на інші маєтки А. С. Белжецького.[1] Помер 1677 року. Був похований у костелі єзуїтів у Львові. Сім'яОдружувався 2 рази Перша дружина — старостянка шидловецька Елєонора Констанція Станіславська, донька Яна Кароля Станіславського та Зиґмунти Казановської[4] Діти:
Друга дружина — Зофія Баль, донька сяноцького підкоморія. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia