Ян Белжецький (галицький каштелян)
Ян Белжецький, або Ян Белзецький (? — між 26 лютого і 30 липня 1642) — польський шляхтич, урядник, військовик, політичний діяч Польського королівства. Представник роду Белжецьких (Белзецьких) гербу Ястребець. ЖиттєписСин Анджея Белжецького та його дружини — люблінської каштелянки[1] Зофії Слупецької гербу Равич (пол. Zofia Słupecka), доньки Станіслава[2]. 1589 року батько відступив Белзець своїм дітям Янові та Катажині за 5600 флоринів.[3] Замолоду був умілим вояком, потім став придворним короля. 1584 року став конюшим перемишльським, 1590 року белзьким ловчим, цю посаду і належне йому село Дмитрів 1593 року відступає на користь Станіслава Лаща. 1589 року брав участь у зустрічі та переговорах короля Сигізмунда ІІІ Вази та його батька — шведського короля Юхана ІІІ у Ревелі (тепер Таллінн, Естонія), перебував (один з небагатьох) до кінця переговорів, підписав дану Сигізмунду ІІІ Вазі кауцію 5 жовтня 1589 року. Як вірний прихильник Яна Замойського прибув від нього з відомостями про турецьку небезпеку на раду Сенату перед весняним Сеймом 1590 року, відіграв значну роль в його політиці. 1621 року став галицьким підкоморієм, з 1631 року галицький каштелян, з 1635 — белзький староста. 1636 року отримав дозвіл короля на передачу староства сину Александрові.[4] Воював проти Абази-баші з власним відділком кавалерії в 100 коней.[5] Як королівський ротмістр відзначився: під час облоги Смоленська 1611 року разом з мальтійським кавалером Новодворським підклали міни, завдяки яким було висаджено в повітря замок; під час війни зі шведами. 1615 року брав участь у з'їзді шляхти біля Галича, був обраний повітовим ротмістром. 1620 року був обраний до складу військової ради при королі. 1630 (або 1632[5]) року був маршалком Коронного трибуналу. З коронаційного Сейму 1633 року був обраний до комісії щодо розмежувань прикордонних з Угорщиною, Шльонськом; був висланий як таксатор до Львова. Сейми 1640, 1642 років призначали його комісаром щодо оплати війську. 1637 року від шляхтича Цешановского набув частину Чесанова, села: Хотилюб, Руда, Подимщина, Нове Село, Ловче, Вулька Ловецька. Фундатор кляштору домініканів у Мурафі.[6] Помер між 26 лютого і 30 липня 1642 року.[7] Сім'яПерша дружина — Зофія Цешановска (пол. Zofia Cieszanowska,[6] за Каспером Несецьким Т. І., Зофія Зарчиньска — дочка мальборкського старости[5]), діти:
Другий шлюб мав із воєводичкою руською Ядвиґою Язловецькою (дочка Єжи Язловецького[джерело?]). Дочка — Ядвіґа, дружина київського воєводи графа Януша Тишкевича-Логойського[5], не пережила матір.[10] Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
