Альошина Ольга Павлівна
 Альо́шина О́льга Па́влівна (19 березня 1911, Київ[1] — 11 лютого 1984, Київ) — українська радянська архітекторка, донька архітектора Павла Федотовича Альошина. БіографіяНародилася 19 березня 1911 року в Києві в родині Павла Федотовича і Ольги Федорівни Альошиних. У 1929–1934 роках навчалася в Київському інженерно-будівельному інституті. В 1935–1937 роках працювала на посаді архітектора архітектурно-проєктної майстерні, в 1937–1941 роках та 1946–1952 роках — архітектор, старший архітектор, керівник групи міністерства суднобудівної промисловості. Учасниця німецько-радянської війни, нагороджена медалями: «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною» та іншими. В 1944–1945 роках — начальник відділу кадрів Академії архітектури та спецчастини, в 1946–1952 роках — керівник групи міністерства суднобудівної промисловості, в 1952–1953 роках — начальник відділу керівництва проєктними організаціями міськкому КП України, в 1953–1964 роках — головний архітектор проєкту інституту «УкрНДІпроект», в 1964–1965 роках — начальник відділу цивільного будівництва інституту «Укргідронафта», в 1965–1974 роках — головний архітектор архітектурно-планувальної майстерні, в 1983–1984 роках — інспектор Спілки архітекторів України. Померла 11 лютого 1984 року. Похована в Києві на Лук'янівському кладовищі поруч із батьком (ділянка № 15, ряд 3, місце 54). Архітектурна діяльністьТворчий доробок в Києві
Інші роботи
Примітки
Посилання
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
