Амадина гірська

?Амадина гірська
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Астрильдові (Estrildidae);
Підродина:	Діамантичні (Poephilinae);
Рід:	Гірська амадина (Oreostruthus); De Vis, 1898
Вид:	Амадина гірська;
Біноміальна назва
	Oreostruthus fuliginosus; (De Vis, 1897)
Посилання
Вікісховище:	Oreostruthus fuliginosus
Віківиди:	Oreostruthus fuliginosus
EOL:	1050476
ITIS:	561686
МСОП:	22719663
NCBI:	2715630

Амади́на гірська^[2] (Oreostruthus fuliginosus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)^[3]. Ендемік Нової Гвінеї. Це єдиний представник монотипового роду Гірська амадина (Oreostruthus).

Опис

Довжина птаха становить 13 см, вага 19 г. У самців верхня частина тіла переважно тьмяно-оливково-коричнева, верхня частина голови має сірий відтінок. Верхні покривні пера хвоста червоні, хвіст коричневий, поцяткований темними поперечними смужками. Нижня частина тіла оливково-коричнева, боки червонуваті. Нижні покривні пера хвоста мають червоні кінчики. У самиць нижня частина тіла світліша, ніж у самців, червоні плями в оперенні у них менші. Дзьоб червоний, очі чорнувато-карі, лапи тілесного кольору. Молоді птахи мають світліше, більш коричневе забарвлення, ніж дорослі птахи, червоні плями в їх оперенні відсутні, дзьоб у них темно-роговий.

Поширення і екологія

Гірські амадини мешкають в горах Центрального хребта на острові Нова Гвінея, зокрема в горах Судірман і Овен-Стенлі. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті від 2800 до 3780 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, плодами, ягодами і комахами.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Oreostruthus fuliginosus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 вересня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 вересня 2022.

Джерела

Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3