Аммосов Михайло Михайлович
Михайло Михайлович Аммосов (?, с. Кучерівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області) — пом. 1 січня 1918, м. Глухів, Чернігівської губернії (нині — Сумської області)) — шляхтич, гласний Кролевецької міської думи (1896), гласний Кролевецького повітового зібрання, губернський секретар (1901), представник дворянського роду Аммосових, брат Володимира Аммосова. ЖиттєписМихайло Аммосов народився в с. Кучерівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Есманьської селищної ради Шосткинського району Сумської області) первінцем у родині Михайла Дмитровича Аммосова (нар.. 1834) та онуки Артемія Терещенка — Катерині Семенівні Куксіній (доньці Маріани Артемівни Куксіної (Терещенко)[1]. У нього був молодший брат Володимир. Після смерті батька Михайла Дмитровича опікуном малолітніх дітей став відомий цукрозаводчик та фабрикант Нікола Терещенко, як рідний дядько Катерини Семенівни Аммосової[2]. 1872 року мати Катерина Аммосова взяла шлюб із заможним та впливовим вдівцем (з 1866 року) Петром Беком[3]. Цей шлюб стане результатом дружніх, довготривалих бізнесових стосунків Петра Вільгельмовича та родини Терещенків[4]. 1875 року Глухівська дворянська опіка передасть в опікунство титулярному раднику Петру Беку майно та малолітніх дітей Катерини Аммосової. Петро Вільгельмович отримує в орендне управління маєток та землі покійного порутчика Михайла Дмитровича Аммосова в селі Кучерівка[5]: 1300 десятин землі, господарські споруди, винокурню, сад з городом, млини та шинковий двір. Незважаючи на те, що Петро та Катерина вже одружилися, дворянська опіка накладала на Бека певні забов'язання. Гроші з орендаторів землі отримував Петро Вільгельмович, а рибу із кучерівського ставу можна використовувати тільки для власного харчування, вирубка дерев дозволялася лише в зазначених опікунською радою місцях, всі споруди Бек мав утримувати, логодити та страхувати за власний рахунок. Після закінченню терміну опіки 1 січня 1881 року, Петро Бек мав віддати все майно за описом в розпорядження опікунів. Також були передбачені умови подальшої оренди маєтку Аммосових. Річний дохід Кучерівського маєтку складав 3500 рублів.[6]. Незважаючи на другий шлюб Катерини Семенівни Бек, її діти залишили прізвище Аммосов. 1896 року Михайла Аммосова обирають гласним Кролевецької міської думи[7]. Згодом родина оселяється у селі Клишки Кролевецького повіту (нинішнього Шосткинського району). 1899 року він став опікуном Чапліївського початкового училища[8]. Наступного року його було обрано Клишковським земським начальником[9]. В 1901 році Михайло Аммосов працював гласним Кролевецького повітового зібрання, а також губернським секретарем[10]. Якраз цього ж 1901 року, його брата Володимира Аммосова було обрано головою Глухівської повітової земської управи (цю посаду він обіймав до 1908 року)[11]. У 1904 році Михайла знову було обрано опікуном Клишковського училища[12]. Убивство.jpg) 14 (1 — за старим стилем) січня 1918 року Михайла Аммосова разом з братом, його родиною та друзями убили більшовики у дворі кам'яного будинку Пармена Сніжка, що розташовується на розі Києво-Московської та Вознесенської вулиць. Саме в цьому будинку проживала родина Аммосових після повернення влітку 1917 року до Глухова. Більшовицькі військовики, рухаючись Глуховом з боку залізничного вокзалу розправились з родиною міського голови та їх зятем, молодим офіцером Брусиловим, що зустрічав тут Новий рік[13][14][15][16][17]. РодинаЙого дружина: Радченко Анна Миколаївна — представниця відомого глухівського дворянського роду. Батько Анни, Микола Григорович Радченко (? — 1905) тридцять років працював Мировим Суддею у Глухівському повіті, обирався Предводителем Дворянства по Глухівському повіту, очолював Глухівську повітову Земську Управу і був Глухівським міським головою[18]. У шлюбі народилися двоє синів:
Джерела та література
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
