Андерс Ігман

Андерс Ігман
швед. Anders Ygeman
Народився	17 червня 1970(1970-06-17)[1] (55 років)  Vantörs parishd, Швеція[1]
Країна	Швеція
Діяльність	політик
Alma mater	Стокгольмський університет
Знання мов	шведська
Посада	Minister for Domestic Affairsd, Minister for Energyd[2][3], Minister for Information Technologyd[3], депутат риксдагуd[4], депутат риксдагуd, депутат риксдагуd[5], депутат риксдагуd[6], депутат риксдагуd, депутат риксдагуd[7], депутат риксдагуd, депутат риксдагуd, депутат риксдагуd, депутат риксдагуd, депутат риксдагуd[8], депутат риксдагуd, депутат риксдагуd[9], Chair of the Committee on Environment and Agricultured, Chair of the Committee on Transport and Communicationsd, Member of the Committee on Transport and Communicationsd, Minister for Migrationd[3][3], Міністр інтеграціїd[3], депутат риксдагуd[10] і депутат риксдагуd[10]
Партія	Соціал-демократична партія Швеції
Батько	Ingvar Ygemand
Медіафайли у Вікісховищі

Андерс Інгвар Ігман (швед. Anders Ingvar Ygeman) — шведський політик, член Соціал-демократичної партії, Міністр внутрішніх справ Швеції (2014—2017)^[11]. З 21 січня 2019 року обіймає посади Міністра енергії та Міністра цифрового розвитку^[12].

Народився 17 червня 1970 року у Стокгольмі.

У 1990 році вивчав кримінологію у Стокгольмському університеті, але покинув навчання, провшившись рік^[13]. Також був звільнений від військової служби.

У 1996 році був вперше обраний депутатом у Риксдаг^[14].

Згодом після парламентських виборів у Швеції 2014 року 3 червня очолив Міністерство внутрішніх справ у кабінеті Стефана Левена^[11].

26 липня 2017 року парламент Швеції оголосив вотум недовіри Андерсу Ігману^[15], і 27 липня він залишив кабінет та одразу став очільником Соціал-демократичної партії у Риксдагу.

11 вересня 2016 року Андерс Ігман був обраний новим головою соціал-демократів у Стокгольмі після Вероніки Палм^[16]. Ігман був обраний одностайно позачерговою щорічною нарадою. Андерс Ігман представляє Стокгольм у Риксдагу з 1995 року.

З 21 січня 2019 року обіймає посади Міністра енергії та Міністра цифрового розвитку у другому кабінеті Стефана Левена^[12].