Анке Енгельке народилася у 1965 році в канадському Монреалі.[5] Її батько був менеджером авіакомпанії Lufthansa, а мати — кореспонденткою-перекладачкою. Вона росла разом зі старшою сестрою Сюзанною[6][7] та володіла трьома мовами: німецькою, англійською та французькою.[8] У 1971 році родина переїхала до Ресрата поблизу Кельна. Анке Енгельке відвідувала там гімназію Фрайгерр-фом-Штайн і стала учасницею шкільного хору «Sonntagskinder[de]» (Недільні діти). У 1975 році вона виступила з гуртом у телешоу Петера Франкенфельда«Musik ist Trumpf[de]»; хор супроводжував на цьому телевізійному виступі, а також на інших виступах співака Гайно, зокрема, її можна побачити в музичному відео до пісні «Jenseits des Tales[de]».[9][10][11] Для серіалу ZDF «Sing mit Heino» (1977–1979), за мотивами якого також вийшли платівки, вона разом з дитячим хором також стояла перед камерою як супровід співака шлягерів. Коли у 1977 році хор супроводжував співака Удо Юргенса під час турне, одинадцятирічну Анке після дуету з Юргенсом помітило Радіо Люксембург для роботи на радіо.[12]
Початок кар'єри
З 1978 по 1980 рік вона вела на Радіо Люксембург програму «Moment mal». У 1979 році співала в гурті Manuel & Pony пісню «Das Lied von Manuel» і виступала з нею в програмі «ZDF-Hitparade». З 1979 по 1986 рік була ведучою щоденних дитячих програм на радіовиставці для ZDF; разом з Бенні Шніром вела «ZDF-Ferienprogramm». У 1980 році мала виступ у програмі «Bio’s Bahnhof», що сприяло її кар'єрі.[13] У 1981 році вийшов сингл «Anke & Alexis Weissenberg – Wiegenlied für Erwachsene». Навчання на викладачкуанглістики, романістики та педагогіки в Кельні Енгельке покинула, про що пізніше шкодувала.[14]
Радіостанція SWF у Баден-Бадені підготувала її у 1986 році на редакторку. Пізніше, до 1998 року, вона вела на SWF3 радіопрограми, такі як «Pop Shop». У цей час вона зіграла саму себе як радіоведучу SWF3 в епізоді серіалу «Місце злочину» під назвою «Місце злочину: Смерть у космосі». З 1989 року Анке Енгельке та її сестра Сюзанна є співачками гурту «Fred Kellner und die famosen Soulsisters[de]», який виступає наживо приблизно два-три тижні на рік. У цьому соул-гурті вона познайомилася зі своїм першим чоловіком, клавішником Андреасом Гріммом. З 1993 по 1996 рік вона була учасницею комедійного ансамблю SWF3 «Gagtory».[15]
Розвиток кар'єри
З 1996 по 2000 рік Енгельке виступала, зокрема, разом з Інгольфом Люком, Бастіаном Пастевкою, Марко Римою, а пізніше з Маркусом Марією Профітліхом у скетч-шоу телеканалу Sat.1 «Die Wochenshow». При цьому вона перевтілювалася в найрізноманітніші ролі, зокрема, грала Рікі як пародію на одноіменну учасницю гурту Tic Tac Toe. Пізніше Енгельке визнала, що її пародія була блекфейсингом. Після скарги афронімецької співачки Енгельке припинила це робити.[16]
Близько 2002 року вона мала ексклюзивний контракт із Sat.1.[17] З 2002 по 2003 рік вона виступала зі скетч-шоу «Ladykracher» на Sat.1. Шоу у 2003 році було номіноване на премію Еммі та отримало кілька нагород, зокрема Німецьку комедійну премію. Оскільки Енгельке після третього сезону прийняла інші пропозиції, «Ladykracher» зробив перерву до 2008 року. У 2003 році вона разом з Оллі Діттріхом отримала золоту Премію Грімме за другий епізод спільно імпровізованого телесеріалу ZDF «Blind Date – Taxi nach Schweinau». У грудні того ж року вона озвучила рибку Дорі в німецькій версії мультфільму «У пошуках Немо». З травня 2004 року вона вела на колишньому ефірному часі «Шоу Гаральда Шмідта» вечірнє ток-шоу під назвою «Anke Late Night[de]», яке було закрито в жовтні 2004 року.
Енгельке, з вісьмома виступами з 2006 року, є найчастішою гостею програми «Wer wird Millionär?». Питання на мільйон вона так і не змогла відповісти. У березні 2006 року вона запустила комедійний серіал «Ladyland», який спочатку складався з чотирьох епізодів, а у 2007 році був продовжений ще дванадцятьма.[18]
16 січня 2005 року Енгельке вела пряму трансляцію з церемонії Золотий глобус 2005 для телеканалу ProSieben.[19][20] З 2007 року вона озвучує персонажку Мардж Сімпсон в анімаційному серіалі«Сімпсони» на ProSieben. Вона замінила акторку Елізабет Фолькманн, яка померла в липні 2006 року.[21] З вересня 2007 року бере участь у телесеріалі для дошкільнят «Die Sendung mit dem Elefanten». У телесеріалі «Kommissarin Lucas» вона зіграла молодшу сестру комісарки, роль якої виконувала Ульріке Крінер.
Крім того, у грудні 2007 та 2009 років вона разом з Бастіаном Пастевкою пародіювала різні телешоу в програмі «Fröhliche Weihnachten! – mit Wolfgang & Anneliese».[22] У 2011 році вийшло продовження під назвою «Fröhlicher Frühling – mit Wolfgang & Anneliese». У 2008 році вона зіграла в кінокомедії «Зухвалі дівчатка» матір однієї з трьох головних героїнь. Рік потому вона була ведучою на церемонії вручення Європейського кінопризу 2009 в Бохумі.
У травні 2011 року разом зі Штефаном Раабом та Юдіт Ракерс вела Пісенний конкурс Євробачення 2011 у Дюссельдорфі.[8] У жовтні 2011 року на церемонії вручення Німецької телевізійної премії в Кельні здобула нагороди в категоріях «Найкраще розважальне шоу року» (разом з Раабом та Ракерс за згадане ведення) та «Найкраща комедія» за «Ladykracher». У травні 2012 року увійшла до складу п'ятичленної німецької журі для Пісенного конкурсу Євробачення 2012 в азербайджанській столиці Баку.[23] Як речниця журі вона оголосила результати німецького голосування у фіналі.
Енгельке єдиною з 42 речників журі використала увагу мільйонної аудиторії, щоб звернути увагу на ситуацію з правами людини в Азербайджані. Під час прямої трансляції оголошення балів від Німеччини вона англійською мовою сказала: «Сьогодні ніхто не міг голосувати за свою країну. Але добре голосувати, і добре мати вибір. Удачі на вашому шляху, Азербайджан. Європа дивиться на вас».[24] За свої критичні слова вона отримала широку підтримку від ЗМІ.[25][26]
Також у 2012 році вона вела церемонію вручення Fairtrade Awards.[27] З липня 2013 по листопад 2015 року була ведучою ток-шоу «Anke hat Zeit» на телеканалі WDR-Fernsehen.[28] З 2013 року також бере участь у серії програм «Sowas wie …» (укр.Щось на зразок...). У цій серії репортажів вона спілкується з людьми, наближаючись таким чином до певної теми. Наразі вийшли епізоди «Щось на зразок щастя» (2013), «Щось на зразок ідеалу» (2016) та «Щось на зразок страху» (2017).[29]
З 2007 року разом з ведучим Крістіаном Теесом записує подкаст SWR «Wie war der Tag, Liebling» (укр.Як пройшов день, кохана?).[30][31] У ньому двоє ведучих телефонують одне одному та розповідають невеликі історії з повсякденного життя.
З лютого по червень 2023 року разом з Ріккардо Сімонетті записувала подкаст Spotify «Quality Time»,[32][33] продовжений з листопада 2023 по серпень 2024 року на Wondery під назвою «FREE HUGS».[34][35]
Після перемоги у своїй третій участі в програмі «LOL: Last One Laughing[de]» вона разом з Бастіаном Пастевкою кілька разів виступала в 4-му сезоні 2023 року як шлягерний дует «Jenny & Mel».
З кінця 2024 року проходить практику як провідниця у поїздах Deutsche Bahn.[36]
Особисте життя
У 1994 році Енгельке одружилася з клавішникомАндреасом Гріммом, з яким має дочку Емму Грімм (нар. 1996). Шлюб було розірвано наприкінці березня 2005 року.[37] У 2000 році вона одинадцять місяців зустрічалася з телеведучим Нільсом Руфом[38] і до березня 2003 року чотири роки була у стосунках з Беньяміном фон Штукрад-Барре.[39] 21 грудня 2005 року — у свій 40-й день народження — вона одружилася з музикантом Клаусом Фішером, батьком її двох синів (нар. 2005, нар. 2009).[40] Вона взяла його прізвище, але продовжує виступати під ім'ям Анке Енгельке.[41] У травні 2015 року стало відомо про розлучення пари.[42] Енгельке мешкає в Кельні.
Соціальна активність
З 2003 року вона є амбасадоркою німецької благодійної організації Action medeor.[43] У рамках цієї діяльності вона відвідувала в країнах Африки, таких як Танзанія, у 2017 році — Малаві, а востаннє у 2023 році — Сьєрра-Леоне, медичні проєкти, спрямовані, зокрема, на боротьбу з малярією.[44][45]
2022: Гюнтер Вальраф: Ganz Unten, Audio-To-Go Publishing Ltd.
Твори
Der reichste Mann der Welt, розказано та ілюстровано Анке Енгельке, Carlsen, Гамбург 2011, ISBN 978-3-551-05200-1 (Pixi-Bücher, № 1805, Alle lieben Pixi).
Включення до списку 50 понад 50 журналу Forbes[63]
Література
Aber natürlich wollen wir das Fernsehen retten. Anke Engelke im Gespräch mit Oliver Jungen. // Frankfurter Allgemeine Zeitung, 24 липня 2013, сторінка 31 (онлайн). (нім.)
Манфред Хобш, Ральф Кремер, Клаус Ратьє: Filmszene D. Die 250 wichtigsten jungen deutschen Stars aus Kino und TV. Schwarzkopf & Schwarzkopf, Берлін 2004, ISBN 3-89602-511-2, с. 112 f. (нім.)
Аліс Шварцер: Anke Engelke, Komikerin. // Alice Schwarzer porträtiert Vorbilder und Idole. Kiepenheuer & Witsch, Кельн 2003, ISBN 978-3-462-03341-0, с. 23–35. (нім.)
↑Michel Abdollahi trifft Anke Engelke. ndr.de(нім.). 21 травня 2022. Процитовано 26 квітня 2023. Відео, тривалість 29:42 хв, на 23:43 хв (відео доступне до 20 травня 2023).
↑Anke Engelke. brainpool.de(нім.). Процитовано 27 березня 2011.
↑Scheidung: Anke Engelke ist wieder zu haben. stern.de(нім.). 4 травня 2005. Процитовано 29 січня 2012. Ihr Ex-Mann Andreas Grimm bestätigte laut "Bild"-Zeitung die Scheidung: "Ja, es stimmt. Anke und ich sind kein Ehepaar mehr. Die Scheidung war Ende März."
.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
