Анна на тисячу днів
«Анна на тисячу днів» (англ. Anne Of The Thousand Days) — костюмована драма виробництва компанії Universal Pictures, в основі сценарію якої лежить однойменна п'єса американського драматурга Максвела Андерсона. СюжетАнглія, 1527 рік. Король Генріх VIII — один з наймогутніших європейських володарів, але у нього досі немає спадкоємця. Він давно розлюбив свою дружину, Катерину Арагонську, та й численні фаворитки, серед яких вагітна від нього Марія Болейн, йому наскучили. На балу він помічає вісімнадцятирічну сестру Мері, Анну, яка нещодавно повернулась із Франції. Вона гарна й дотепна та невдовзі має вийти заміж за Генрі Персі, сина герцога Нортумберленда. Маючи намір зробити Анну своєю коханкою, король наказує кардиналу Волсі розірвати їхні заручини. Всупереч очікуванням Генріха, Анна обурено відкидає його залицяння та, не страхаючись королівського гніву, відверто висловлює все, що вона про нього думає та про його кохання до неї. У прагненні завоювати її, Генріх засипає почестями родину Болейн, проте на повторну пропозицію короля стати його фавориткою й народити йому сина, якого він міг би зробити спадкоємцем, Анна відповідає, що сина вона подарує тільки законному чоловіку. Генріх вирішує розлучитись з Катериною й одружитись з Анною. Після тривалих судових тяжб та розриву з Римом, отримано дозвіл на розлучення, й 1 червня 1533 року Анна стає королевою Англії. Але після народження дочки Єлизавети (замість бажаного сина) Генріх з помітною прохолодою починає ставитись до Анни й захоплюється її фрейліною, леді Джейн Сеймур. Остерігаючись за долю Єлизавети, Анна прохає Генріха проголосити її спадкоємицею в обхід принцеси Марії, дочки Катерини, що, однак, не знаходить підтримки у Парламенті. розлючена Анна вимагає стратити Томаса Мора й усіх решту, хто не визнає її королевою, а її дочку законною спадкоємицею престолу. За якийсь час у Анни народжується мертвий син. Король остаточно розчарований й віддає наказ своєму новому міністру, Томасу Кромвелю, знайти спосіб позбавитись від Анни. За допомогою тортур і погроз Кромвель домагається у музиканта Анни, Марка Смітона, зізнання у злочинному зв'язку з королевою. Невдовзі Анну й кількох придворних з її свити, а також її брата Джорджа Болейна, ув'язнюють в Тауері. Королеву звинувачують у численних подружніх зрадах, інцесті й чаклунстві. Після суду, на якому Анну, Джорджа й інших, заарештованих разом з нею, визнають винними, до неї несподівано приходить король і пропонує життя й свободу, а замість цього прохає визнати їхній шлюб недійсним. Анна категорично відмовляється, заявляючи, що скоріше залишить усе як є, ніж допустить, щоб її дочку оголосили бастардом, й вона втратила б право стати королевою. Наступного ранку, 19 травня 1536 року, Анна спокійно і з гідністю приймає смерть на ешафоті. Король чує грім гармат, що сповіщають про страту, й разом зі своєю свитою від'їжджає до Джейн Сеймур. В саду гуляє маленька Єлизавета, й за кадром чути слова Анни: «Єлизавета стане найвеличнішою королевою. Моя дочка буде королевою Англії, а значить моя кров була пролита не дарма». У ролях
ВиробництвоПрем'єра п'єси Максвелла Андерсона «Anne Of The Thousand Days» відбулась на Бродвеї 8 грудня 1948 року. В ролі короля Генріха виступив Рекс Гаррісон, а в ролі Анни — Джойс Редман. Спектакль мав успіх у публіки й витримав 288 вистав. У 1949 році Рекс Гаррісон став лауреатом премії «Тоні» в номінації «Найкращий драматичний актор». Екранізація п'єси стала можливою тільки за двадцять років. Причиною тому послугували теми, підняті автором (подружня невірність, інцест, незаконнонароджені діти), які були заборонені відповідно до кінематографічного кодексу Гейса, що діяв аж до 1967 року. Незважаючи на неоднозначні відгуки[1], картина удостоїлась десяти номінацій на премію «Оскар», а також високої оцінки акторської майстерності Женев'єва Б'южольд[2]. Історичні невідповідності
Цікаві факти
Нагороди й номінаціїПовний список нагород і номінацій викладено на сайті IMDB[7]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
