Картину умовно поділено на три частини, у кожній з них зображено один день із життя головних героїнь, долі яких химерно пов'язані між собою та майже ідентичні.
1923 рік. Героїня Ніколь Кідман — британська письменниця Вірджинія Вульф, яка почала писати свою нову книгу «Місіс Делловей». Робота просувається повільно: у Вірджиніїклінічна депресія, боїться домашньої прислуги і її постійно гнітять думки про самогубство, хоча вона й знаходиться під пильним наглядом та опікою свого чоловіка Леонарда, який кохає її та намагається всіляко допомогти. З відвідинами приїздить і сестра Ванеса з дітьми, але її візит тільки ускладнює емоційний стан письменниці й, прощаючись, Вірджинія імпульсивно й міцно цілує сестру.
1951 рік. Героїня Джуліанн Мур — американська домогосподарка Лора Браун вдруге вагітна, живе у Лос-Анджелесі зі своїм чоловіком Деном і маленьким сином Річі. Зовні це прекрасна родина, але насправді Лора почуває себе глибоко нещасною і вирішує звести рахунки з життям. В цей день у Дена — день народження і Лора з сином готують торт. До них зайшла сусідка Кітті, яка просить подивитися за її собакою, доки вона сама перебуватиме у лікарні. Кітті помітно нервується, хоча й каже, що її хвороба незначна. У відповідь Лора поцілувала Кітті, але та, хоч і знітилася, проте вдала, що нічого не сталося. Згодом Лора відвозить сина до няні, але Річі, побоюючись, що ніколи вже більше не побачить матір, біжить за автомобілем і просить не кидати його. Вона на сльози хлопчика не зважає, залишає його і їде до готелю, там наймає номер і, діставши декілька пляшечок з піґулками, починає читати книгу Вірджинії Вулф «Місіс Делловей». За читанням Лора засинає, прокинувшись, змінює своє рішення і їде за сином, повертається з ним додому святкувати день народження чоловіка.
2001 рік.Кларисса Воган, героїня Меріл Стріп, живе у Нью-Йорку і її день присвячений підготовці до вечірки з нагоди отримання важливої літературної премії Річардом Брауном — хворим на СНІД письменником, з яким вони зустрічалися ще в коледжі. Сама Кларисса — лесбійка і вже 10 років живе з партнеркою, але весь цей час продовжує піклуватися про Річарда. Він теж має гомосексуальну орієнтацію, але запевняє, що кохав Клариссу все своє життя і здавна, жартома, називає її «Місіс Делловей». Коли Кларисса приходить, щоб черговий раз нагадати Річарду про прийом увечері, він, на її очах, викидається з вікна своєї квартири й гине. Мати Річарда — Лора Браун, того ж дня приїздить до Кларисси. Вона розказує, що відразу після народження другої дитини, дочки, покинула Дена з дітьми й поїхала до Канади. Також зізнається, що розуміє, якого болю свого часу завдала Річардові і як, можливо, це вплинуло на його подальшу долю, але не жалкує і каже, що, на її думку, це краще аніж якби вона покінчила з собою, а жити так далі вона більше не могла: «Це була смерть. Я обрала життя». На той час і її чоловік, і дочка вже померли теж.
Закінчується картина самогубством Вірджинії Вулф і словами з її передсмертної записки, якими вона дякує своєму чоловікові за його любов:
Завжди роки між нами. Завжди роки. Завжди кохання. Завжди години.
Оригінальний текст (англ.)
Always the years between us. Always the years. Always the love. Always the hours.
За сюжетом, героїнь роману пов'язує між собою книга Вірджинії Вульф«Місіс Делловей». Своєю чергою, з цією книгою багато спільного має і сам роман «Години». Зокрема, в обох творах події розгортаються протягом одного дня і головним персонажем є жінка: у Вульф — це Кларисса Делловей, яка організовує вечірній прийом, а у Каннінгема — це Кларисса Воган, яка теж організовує вечірку, Лора Браун, яка готується до святкування дня народження чоловіка, і власне сама Вірджинія Вульф. Крім того, в «Годинах» всі жінки мають лесбійські нахили, а Кларисса з роману Вульф також колись кохала жінку, Саллі Сетон, але зрештою побралася з чоловіком, на ймення Річард. Спільною для обох творів є й тема психічних розладів, самогубства та нещасливого подружнього життя. На додаток, робочою назвою роману Вулф «Місіс Делловей» була «Години»[3], і саме цю назву обрав для свого твору Каннінгем.
У книзі Каннінгема згадується Меріл Стріп: Клариссі Воган, дорогою до Річарда, здається, що вона нібито побачила акторку на вулиці, також вона думає, що це могла бути й Ванесса Редґрейв. Зрештою, у фільмі Клариссу зіграла саме Стріп, а Редґрейв свого часу виконала роль Кларисси Делловей в екранізації 1997 року роману Вірджинії Вульф «Місіс Делловей». Хоча, за зізнанням самого Майкла Каннінгема, він, коли писав роман, не планував його екранізувати й відповідно не було планів щодо знімання Меріл Стріп[4].
Ніколь Кідман, аби досягти схожості з Вірджинією Вулф, щоразу накладали грим протягом 2,5 годин, а також робили накладний ніс. Крім того, для цієї ролі акторка почала палити та навчилася вміло писати правою рукою, хоча сама є шульгою[5].
Першою було знято частину про Клариссу Воган, потім — про Лору Браун і останньою — про Вірджинію Вульф[6].
Майкл Каннінгем знявся у фільмі в одному з епізодів: героїня Меріл Стріп проходить повз нього дорогою до квіткового магазину[7].
Айлін Аткінз, яка зіграла роль Барбари, продавця у квітковому магазині з епізоду з Клариссою Воган, була авторкою сценарію фільму «Місіс Делловей» 1997 року[7].
Картина отримала численну кількість нагород та номінацій, а також, в цілому, схвальні відгуки критики й аудиторії. За рецензіями рейтинг стрічки на Rotten Tomatoes склав 81 %[8], сайт IMDb зібрав на неї у своїй базі понад 600 рецензій. У рейтингу найкасовіших фільмів 2002 року картина посіла 56 місце[1].
.jpg)
_color_(cropped).jpg)
.svg){kind=small}
