Антиреставрація білоруських церков Московським патріархатом![]() ![]() Антиреставрація білоруських церков Московським патріархатом — перебудова пам'яток сакральної архітектури Білорусі, які перебувають у володінні Білоруського екзархату Московського патріархату. По активізації релігійного життя в 1990-ті роки явище набуло масового характеру. Ці перебудови виконуються з порушенням чинного законодавства у сфері охорони пам'яток, характеризуючись цілеспрямованим насадженням позолочених цибулястих бань — символів російської культової архітектури[1], зміною автентичного вигляду окремих архітектурних елементів, використанням недопустимих при реставрації будівельних матеріалів і методик. Архітектор-реставратор Володимир Папруга вказує на те, що метою московських перебудов білоруських церков є знищення культурних особливостей Білорусі[2]:
Через знищення пам'яток архітектури 2008 року філософи Олесь Антипенко і Валентин Акудович, архітекторка Ірина Лавровська, мистецтвознавці Сергій Харевський і Максим Жбанков спрямували в Білоруський екзархат Московського патріархату і Міністерство культури Республіки Білорусь звернення, у якому вимагали спинити руйнування білоруської історично-культурної спадщини[3]:
З 2010-х років антиреставраційна активність Білоруського екзархату Московського патріархату набула безпрецедентних масштабів[4], зіставну з діяльністю Муравйова-вішальника у справі москалізації колишнього Великого князівства Литовського. Унаслідок проведених реконструкцій свій автентичний вигляд втратили церкви в Бездежі, Воловлі, Велемичах, Войській, Гощево, Домашанах, Малих Лядах, Мстиславі, Новогрудку, Новому Свержені, Опелі, Пацевичах, Покрах, Слуцьку, Толочині, Трабах, Чернавчицях, Чашниках, Шумаках, монастир у Гродно, монастирська брама в Могильові, колишні костели в Клецьку, Малих Щитниках, Островно, Сьомковому Городку та Слоніму. Реконструкція незворотно змінила внутрішній вигляд пам'яток, їхні конструкції, мистецько-архітектурне оздоблення, що є порушенням статей 27; 28; 29; 32; 33; 36; 37; 45 Закону «Про охорону історико-культурної спащини Республіки Білорусь» від 9 січня 2006 року[5]. Незважаючи на звернення до правоохоронних органів, усі перелічені випадки лишилися безкарними. У 2004 році керівник Білоруського екзархату Філарет (Вахромєєв) спрямував лист голові мінського міськвиконкому Павлову, у якому виступив з ініціативою замість відновлення церкви Святого Духа, унікальної пам'ятки архітектури Великого князівства Литовського епохи Ренесансу, збудувати на місці її фундаменту і крипти нову каплицю Московського патріархату. Ще одну каплицю на честь Олександра Невського він пропонував поставити на місці фундаментів Малого гостиного двору[6]. У 2015 році керівник Білоруського екзархату Павло (Пономарьов) вручив церковний орден настоятелю слонімського храму Дмитрові Сьомуху, який перед цим встановив величезні золоті цибулясті бані на колишній костел бернардинів[7]. 26 березня 2016 року Павло (Пономарьов) спрямував віце-прем'єру Білорусі офіційне звернення, у якому просить позбавити статусу історично-культурної цінності три будинки XIX ст. у Мінську з наступним обґрунтуванням: «оскільки вони не мають жодного історичного значення і не мають культурної чи архітектурної значущості»[8]. У травні 2018 року на сайті Petitions.by проводився збір підписів проти антиреставрації білоруських церков. Загалом підписалося 1479 осіб. Підписанти петиції вимагали припинити знищення автентичної білоруської архітектури, провести розслідування і пояснити, чому вигляд архітектурних пам'яток змінюється безкарно, чи це робиться з дозволу Міністерства культури, а також повернути пам'яткам архітектури автентичний вигляд за кошт тих, хто робив перебудову, і створити публічну систему нагляду за станом старих будинків, а не тільки тих, що взяті під охорону[9]. Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia