Павло (Пономарьов)
Митрополит Павло (Гео́ргій Васи́льович Пономарьо́в; 19 лютого 1952, Караганда, Казахська РСР) — єпископ РПЦ, митрополит Крутицкий і Коломенський. Постійний член Синоду РПЦ. Із 2013 до 25 серпня 2020 року — Мінський та Заславський, предстоятель Білоруської православної церкви.[1] За даними ГУР, відповідає за діяльність РПЦ у країнах ближнього зарубіжжя[2]. Тезоімеництво — 29 червня/12 липня (першоверховного апостола Павла). ЖиттєписНародився в сім'ї робітників. Після школи служив у Радянській армії. Навчався у профтехучилищі, працював слюсарем та водієм. 1973 — поступив до Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1976. Жовтень 1977 — прийнятий в число братії Троїцько-Сергієвої Лаври, 17 грудня пострижений у мантію з іменем Павло на честь першоверховного апостола Павла. 5 березня 1978 — рукопокладений в сан ієродиякона, а 6 травня— в сан ієромонаха. 1979 —1981 — референт Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату. 1980 — закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидат богослов'я. 15 вересня 1981 — направлений в російську духовну місію в Єрусалимі. 16 липня 1982 — заступник начальника Російської духовної місії в Єрусалимі. 1983 — зведений в сан ігумена. 29 липня 1986 — призначений начальником російської духовної місії в Єрусалимі, 15 серпня зведений в сан архімандрита. 19 липня 1988 — звільнений від посади начальника російської духовної місії в Єрусалимі. 26 серпня 1988 — визначений намісником Псковсько-Печерського монастиря. Архієрейство19 лютого 1992 — визначено бути єпископом Зарайським, вікарієм Московської єпархії, керуючим патріаршими парафіями в США і тимчасово в Канаді. 21 березня 1992 — наречений, а 22 березня — хіротонія в єпископа Зарайського, вікарія Московської єпархії, управляючого приходами Московського патріархату в США та Канаді. 29 грудня 1999 — призначений єпископом Віденським та Австрійським з порученням архіпастирського проповідування у приходах Угорського благочиння[3]. 19 квітня 2000 — приходи Угорського благочиння були перетворені в самостійну Будапештську та Угорську єпархію, Павло також отримав титул «Віденський та Будапештський». 23 лютого 2001 — зведений в сан архієпископа. 7 травня 2003 — архієпископ Рязанський та Касимівський РПЦ МП. 5 жовтня 2011 — у зв'язку з утворенням Касимівської та Скопинської єпархій титул змінений на «Рязанський та Михайлівський»[4]. 6 жовтня 2011 — голова новоутвореної Рязанської митрополії, у зв'язку з чим 8 жовтня — зведений в сан митрополита[5]. 25 грудня 2013 — призначений митрополитом Мінським та Слуцьким, Патріаршим екзархом всієї Білорусі[6]. Відзначив, що «Рязань стала для меня родным домом, и покидать мне её приходится с грустью»[7]. Призначення головою Білоруської церкви людини без білоруського громадянства і знання білоруської мови піддали критиці низка громадських активістів Білорусі. Митрополит пообіцяв отримати білоруський паспорт і вивчити мову[8], але не зробив цього. На початку жовтня 2018 року закликав патріарха Константинопольського Варфоломія призупинити процес надання Томосу ПЦУ бо це на його думку «може привести до розколу світового православ'я»[9]. 10 серпня 2020 року мирополит Павло повіншував Олександра Лукашенко з перемогою на шостих президентських виборах, проте невдовзі вибачився за завчасне віншування. 17 серпня 2020 року він навідав людей, які потерпіли в ході протестних акцій, що відбулися після виборів. 25 серпня 2020 року був знятий з посади патріаршого екзарха всієї Білорусі і митрополита Мінського і Заславського за власним проханням. Призначений митрополитом Кубані[1] Нагороди
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
