Народився у єврейській родині. Його батько, Станіслав Слонімський — відомий варшавський лікар. Мати — Євгенія Познанська.
1917 — закінчив Академію мистецтв у Варшаві. Займався малярством.
1918 — зацікавився поезією. Спочатку з'явилися кілька сонетів на сторінках газети «Kurier Warszawski», а восени — перша збірка поезії. Того ж року співзаснував літературну кав'ярню «Pod Picadorem», а 1919-го — поетичну групу «Skamander».
Тексти Слонімського використовували багато кабаретів: Czarny Kot, Qui Pro Quo, Cyrulik Warszawski, Tip Top та Niebieski Ptak (російський авангардний).
1945–1948 — очолював літературного відділення ЮНЕСКО, потім був директором Інституту польської культури у Лондоні.
1951 — повернувся на постійне проживання до Польщі.
На хвилі відлиги 1956 року був обраний президентом Союзу польських літераторів. Залишався на цій посаді до 1959 року, коли був усунений Владиславом Ґомулкою. Перейшов в опозицію.
1964 року разом з Яном Юзефом Ліпським ініціював так званий «Лист 34» проти культурної політики ПОРП (польська комуністична партія). Згодом критикував владу за антисемітську компанію у березні 1968. 1975 року підписався під «Меморіалом 59» і «Листом 14» проти планів зміни конституції ПНР.
Помер через травми, отримані в автокатастрофі.
Твори
Sonety (1918)
Parada (1920)
Godzina poezji (1923)
Droga na wschód (Дорога на схід; 1924), збірка віршів на основі вражень від подорожей до Палестини та Бразилії
Z dalekiej podróży (1926)
Rodzina (Сім'я; 1933), комедія про двох братів: фашиста і комуніста
.svg){kind=small}
