Довжина птаха становить 13-14 см, з яких на хвіст припадає 46 мм, вага 18-26 г. Голова, спина і крила чорні, нижня частина тіла, хвіст, надхвістя і потилиця рудувато-коричнева. Біля основи дзьоба є дві пари пучків білого пір'я, одна з яких направлена донизу, а інша догори. Пера у другій парі пера видовжені і загострені, формують "маску". Лапи яскраво-оранжеві. Дзьоб довжиною 11,6 мм і шириною 4,7 мм, пристосований до живлення комахами. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів голова і потилиця сіруваті, білі пера на обличчі відсутні, другорядні махові пера мають руді кінчики. Вони переживають тривалий період линьки, перш ніж набути дорослого оперення[4].
P. a. albifrons (Sclater, PL, 1857) — південна Венесуела, Гвіана і північ Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки);
P. a. peruvianus (Berlepsch & Hellmayr, 1905) — від східної Колумбії до західної Венесуели, північного і центрального Перу та північно-західної Бразильської Амазонії.
Поширення і екологія
Білочубі аракури мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів, зокрема в лісах терра-фірме[6]. Зустрічаються поодинці, на висоті до 1350 м над рівнем моря. Більша щільність популяції спостерігається на сході ареалу[7].
Білочубі аракури слідкують за кочовими мурахами і ловлять дрібних безхребетних, які тікають зі шляху пересування мурах[8][9]. Гніздо чашоподбне, робиться парою птахів з корінців (внутрішня частина) і сухого листя (зовнішня частина). В кладці 2 рожевувато-білих яйця, поцяткованих рожевувато-коричневими плямками. Насиджують і самиці, і самці[10][11][12].
↑Johnson, EI; Wolfe, JD (2014). Thamnophilidae (antbird) molt strategies in a central Amazonian rainforest. Wilson Journal of Ornithology. 126 (3): 451—466. doi:10.1676/13-163.1. S2CID6014691.
↑Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Antbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 жовтня 2022.
↑Wolfe, JD; Stouffer, PC; Seeholzer, GF (2014). Variation in tropical bird survival across longitude and guilds: a case study from the Amazon. Oikos. 123 (8): 964—970. doi:10.1111/oik.00849.
↑Willson, SK (2004). Obligate army ant-following birds: a study of ecology, spatial movement patterns, and behavior in Amazonian Peru. Ornithological Monographs. 55 (55): 1—67. doi:10.2307/40166802. JSTOR40166802.
