Аратинга рудоволий

?Аратинга рудоволий
	; Рудоволий аратинга (Бонайре)
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes);
Родина:	Папугові (Psittacidae);
Рід:	Eupsittula;
Вид:	Аратинга рудоволий;
Біноміальна назва
	Eupsittula pertinax; (Linnaeus, 1758)
	; Ареал виду
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Psittacus pertinax; Aratinga pertinax
Посилання
Вікісховище:	Eupsittula pertinax
Віківиди:	Eupsittula pertinax
МСОП:	22685745
NCBI:	492513

Арати́нга рудоволий^[3] (Eupsittula pertinax) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці та на Карибах. Виділяють низку підвидів.

Підвиди

Виділяють чотирнадцять підвидів:^[4]

E. p. ocularis (Sclater, PL & Salvin, 1865) — південно-східна Коста-Рика і південно-західна Панама;
E. p. aeruginosa (Linnaeus, 1758) — північна Колумбія і північно-західна Венесуела;
E. p. griseipecta (Meyer de Schauensee, 1950) — північно-східна Колумбія (басейн річки Сіну^[en]);
E. p. lehmanni (Dugand, 1943) — східна Колумбія;
E. p. arubensis (Hartert, E, 1892) — острів Аруба;
E. p. pertinax (Linnaeus, 1758) — острів Кюрасао;
E. p. xanthogenia (Bonaparte, 1850) — острів Бонайре;
E. p. tortugensis (Cory, 1909) — острів Ла-Тортуга^[en];
E. p. margaritensis Cory, 1918 — острів Маргарита;
E. p. venezuelae (Zimmer, JT & Phelps, 1951) — північна і центральна Венесуела;
E. p. surinama (Zimmer, JT & Phelps, 1951) — від північно-східної Венесуели до північної Гвіани;
E. p. chrysophrys (Swainson, 1838) — південно-східна Венесуела, центральна і південно-західна Гвіана і сусідні райони Бразилії;
E. p. chrysogenys (Massena & Souancé, 1854) — північно-західна Бразилія (долина Ріу-Негру);
E. p. paraensis (Sick, 1959) — північ центральної Бразилії (долини річок Тапажос і Куруру^[en]).

Поширення і екологія

Рудоволі аратинги мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані та на Нідерландських Антильських островах, були інтродуковані на Тринідаді, Мартиніці, Домініці, Гваделупі, Сабі, на Віргінських островах та на південній Флориді. Вони живуть в сухих чагарникових, акацієвих і кактусових заростях, в рідколіссях, прибережних пальмових і мангрових заростях, на плантаціях. Живляться насінням, плодами, горіхами, комахами, личинками і квітками. Гніздяться в гніздах деревних термітів, іноді в дуплах дерев. В кладці від 4 до 7 яєць, інкубаційний період становить 23 дні, пташенята покидають гніздо через 6 тижнів після вилуплення.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція рудоволих аратинг становить від 5 до 50 мільйонів птахів. Підвид E. p. griseipecta, імовірно, є вимерлим, його представників не спостерігали з 1949 року.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Eupsittula pertinax: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 29 червня 2022
↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 98.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 червня 2022.

Джерела

Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6