Африканська горлиця

?Африканська горлиця
	; Горлиця сомалійська (позаду) і горлиця рожевочерева (попереду)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes);
Родина:	Голубові (Columbidae);
Підродина:	Голубині (Columbinae);
Рід:	Африканська горлиця (Turtur); Boddaert, 1783
Види
	Turtur chalcospilos; Turtur abyssinicus; Turtur aferтиповий; Turtur tympanistria; Turtur brehmeri;
Синоніми
	Chalcopelia Bonaparte, 1855; Chalcoptera Shelley, 1880; Calopelia Salvadori, 1893
Посилання
Вікісховище:	Turtur
Віківиди:	Turtur
ITIS:	177217
NCBI:	187142
Fossilworks:	371554

Африканська горлиця^[5] (Turtur) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)^[6]. Представники цього роду поширені в Африці на південь від Сахари.

Опис

Африканські горлиці досягають довжини 20–25 см і ваги 50–135 г. Їхньою характерною рисою є наявністю райдужних плям на покривних перах крил. У залежності від виду, колір цих плям може бути зеленим, синім, темно-сірим або чорним.

Поширення й екологія

Африканські горлиці поширені на більшій території Африки на південь від Сахари, за виключенням південного заходу. Північна межа поширення виду проходить від Сенегалу до Блакитного Нілу й Ефіопії. Африканські горлиці живуть переважно в чагарникових заростях. Також вони зустрічаються в лісистих місцевостях з густим підліском. Вони шукають їжу майже виключно на землі, однак сплять, відпочивають і гніздяться на деревах. У кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 13–15 днів.

Види

Виділяють п'ять видів:^[7]

Горлиця сомалійська (Turtur chalcospilos)
Горлиця абісинська (Turtur abyssinicus)
Горлиця рожевочерева (Turtur afer)
Горлиця білолоба (Turtur tympanistria)
Горлиця синьоголова (Turtur brehmeri)

Етимологія

Наукова назва роду Turtur походить від слова лат. turtur — горлиця.^[8]

Примітки

↑ P. Boddaert: Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D’Aubenton: avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d’une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht: 1783, s. 10. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
↑ Ch.L. Bonaparte. Coup d’œil sur les Pigeons (quatrième partie). „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 40, s. 19, 1855 [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога).
↑ G.E. Shelley. On a Collection of Birds from the Comoro Islands. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 1879 (3), s. 678, 1879 [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога).
↑ T. Salvadori: Catalogue of the Columbæ, or Pigeons, in the collection of the British Museum. Cz. 21. London: The Trustees, 1893, s. 522, seria: Catalogue of the Birds in the British Museum. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Peters, James Lee, ред. (1937). Check-list of Birds of the World. Т. Volume 3. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 112. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 393. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.