Афінська школа (Рафаель)

Афінська школа
Scuola di Atene
Творець:	Рафаель Санті
Час створення:	1509 - 1511
Розміри:	770 х 500
Висота:	550 см
Ширина:	770 см
Матеріал:	фарба для фрескиd
Техніка:	техніка фрески
Жанр:	історичний живопис
Зберігається:	Ватикан
Музей:	Апостольський палац
Інвентарний номер:	6306a.
Афінська школа у Вікісховищі

size

Афінська школа (італ. Scuola di Atene) — фреска пензля Рафаеля в станці делла Сеньятура Ватиканського палацу.

Історія

1509 року за дорученням папи Юлія II Рафаель розписує станці (парадні зали) Ватиканського палацу. Станца делла Сеньятура була першою з розписаних Рафаелем (1509–1511). Його фрески — це алегоричні зображення людської діяльності: «Афінська школа» — філософія, «Диспут» — богослів'я, «Мудрість, помірність та сила» — правосуддя, «Парнас» — поезія. У своїх чотирьох великих композиціях Рафаель показав чотири основи, на які, на його переконання, має спиратися людське суспільство: розум (філософія, наука), доброта та любов (релігія), краса (мистецтво), справедливість (правосуддя). Зображений на фресці Арістотель тримає в руках свою «Етику» і вказує жестом на етичну організацію світу. Натомість Платон тримає в руках діалог «Тімей», його жест, що вказує угору, має символізувати рух чуттєвого світу до світу ідей.

Фреска «Афінська школа» визнається одним з найкращих творів не тільки Рафаеля, але й ренесансного мистецтва загалом.

Спершу фреска не мала окремої назви, а назва «Афінська школа» вперше була використана Джованні П'єтро Беллоні в 1695 році.

Картон фрески зберігається в Амброзіанській бібліотеці у Мілані.^[1]

Список персонажів^[2]

Фрагменти

Зенон із Кітіона або Зенон Елейський
Епікур
Аверроес та Піфагор
Піфагор
Алківіад або Александр Македонський та Антисфен або Ксенофонт
Франческо Марія I делла Ровере або кохана Рафаеля в образі Гіпатії та Парменід
Парменід
Есхін та Сократ
Мікеланджело Буонарроті в образі Геракліта Ефеського
Леонардо да Вінчі в образі Платона
Аристотель
Діоген Синопський
Донато Браманте в образі Евкліда чи Архімеда
Страбон або Заратуштра, Клавдій Птолемей, Рафаель в образі Апеллеса та П'єтро Перуджино або Тімотео Віті в образі Протогена

Див. також

Станці Рафаеля

Примітки

↑ Georg Kauffmann (Hrsg.): Die Kunst des 16. Jahrhunderts. Propyläen Kunstgeschichte Band 8, Berlin 1970; S. 162
↑ The School of Athens, «Who is Who?» [Архівовано 15 липня 2006 у Wayback Machine.], Michael Lahanas, mlahanas.de (Перевірено 14 жовтня 2010)

Література

Ernst Gombrich: Die Symbolik von Raffaels 'Stanza della Segnatura'. In: Ernst Gombrich: Zur Kunst der Renaissance. Band 2: Das symbolische Bild. Klett-Cotta, Stuttgart 1986, ISBN 3-608-76147-0, S. 104–124.
Marcia Hall (Hrsg.): Raphael's «School of Athens». Cambridge University Press, Cambridge u. a. 1997, ISBN 0-521-44899-9.
Guerino Mazzola et al.: Rasterbild — Bildraster. Springer-Verlag, Berlin et al. 1986, ISBN 3-540-17267-X.
Glenn W. Most: Raffael. Die Schule von Athen. Über das Lesen der Bilder (= Fischer 13385 Kunststück). Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1999, ISBN 3-596-13385-8.
Konrad Oberhuber: Polarität und Synthese in Raphaels «Schule von Athen». Urachhaus, Stuttgart 1983, ISBN 3-87838-379-7.