Багрицький Всеволод Едуардович

Багрицький Всеволод Едуардович
Багрицький Всеволод Едуардович
Народився	1922 ; Одеса, Українська СРР
Помер	26 лютого 1942 ; Дубовик (Ленінградська область), Lisinskoye rural settlementd, Тосненський район, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	поет, журналіст, драматург
Знання мов	російська
Мова творів	російська
Батько	Багрицький Едуард Георгійович
Мати	Суок Лідія Густавівнаd
Учасник	німецько-радянська війна

Всеволод Едуардович Багрицький (1922, Одеса, Українська СРР — 26 лютого 1942, Дубовик, Ленінградська область, РРФСР) — російський радянський літератор, поет.

Біографія

В 1926 сім'я Багрицьких переїхала до підмосковного Кунцево. Навчаючись в школі, працював літературним консультантом «Піонерської правди». У школі ж познайомився і заприятелював з Оленою Боннер^[2]. Батьки Сєви називали її «наша законна наречена».

В 1937 була арештована, а потім заслана в карагандинські табору його мати, яка намагалася заступитися за заарештованого чоловіка сестри — В. І. Нарбута.

У 1938 році видавав знайомим неопублікований вірш арештованого Осипа Мандельштама «Мій щиглик, я голову закину…» за свій, а також переписав його. Можливо, про цей вірш молодий Багрицький дізнався від свого дядька В. І. Нарбута. Викрив його Корній Чуковський, який знав текст Мандельштама з листа самого автора. Повторно плагіат Всеволода сплив уже після його загибелі, в 1963 році, коли «Щиголь» був вперше опублікований в збірнику «Імена на повірку» (вірші радянських поетів, полеглих на Великій Вітчизняній війні) під ім'ям Багрицького. Після листа до редакції Надії Мандельштам Лідія Багрицький виступила з публічним спростуванням авторства свого сина. Незважаючи на це спростування і публікацію цього тексту в СРСР вже як мандельштамівського, в 1978 році в збірнику «Безсмертя» «Щиголь» був знову надрукований як вірш Всеволода Багрицького.

Взимку 1939—1940 вступив до театральної студії О. М. Арбузова та В. М. Плучека. Брав активну участь в написанні та постановці п'єси «Місто на зорі».

З 1940 навчався в Московській Державній театральній студії і працював в «Литературной газете». Того ж року нетривалий час був одружений з Мариною Володимирівною Філатовою.

З перших днів німецько-радянської війни домагався відправлення на фронт, хоча був знятий з військового обліку через сильну короткозорість. У жовтні 1941 був евакуйований в Чистополь. У січні 1942, після наполегливих прохань, отримав призначення в газету «Відвага» Другої ударної армії Волховського фронту.

Загинув при виконанні бойового завдання в селі Дубовик Ленінградської області.

За життя його вірші майже не публікувалися.