Бакланова Олеся Олександрівна

Бакланова Олеся Олександрівна
Бакланова Олеся Олександрівна;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	11 січня 1999 ; Караван-Солодкий, Марківський район, Луганська область, Україна
Смерть	10 жовтня 2018 (19 років) ; Авдіївка, Донецька область, Україна
Поховання	Караван-Солодкий
Псевдо	«Мала»
Військова служба
Роки служби	11.01.2017 — 10.10.2018
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	92 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Авдіївку;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Оле́ся^[2] Олекса́ндрівна Бакла́нова (нар. 11 січня 1999(19990111), с. Караван-Солодкий, Марківський район, Луганська область — пом. 10 жовтня 2018, м. Донецьк, Україна) — українська військовослужбовиця; стрільчиня 92-ї окремої механізованої бригади; учасниця російсько-української війни; старший солдат. Псевдо — «Мала».

Президентом України нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис

Народилася 11 січня 1999 року в селі Караван-Солодкий (Марківський район, Луганська область)^[3]. Закінчила загальноосвітню школу^[1]. Любила техніку й мотоцикли; з початком війни очолила волонтерський рух у школі з плетіння сіток для фронту. З 2016 року навчалася у Старобільському коледжі ЛНАУ за спеціальністю технологія виробництва і переробки продукції тваринництва^[1]^[3]. Грала на гітарі та співала^[4], ходила в походи^[5].

У січні 2018 року, як тільки стала повнолітньою, перевелася на заочну форму навчання та вступила на контрактну військову службу до лав Збройних сил України^[2]. Пройшла підготовку на Яворівському військовому полігоні у Старичах. Солдатка, стрільчиня 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, воювала поблизу Мар'їнки та Авдіївки^[1]. У день загибелі дівчина підписала рапорт про те, щоб їхати складати сесію^[3].

З травня 2018 року брала участь у боях на Шахті «Бутівка» на околицях Донецька^[5]. 10 жовтня 2018 року несла бойове чергування на позиції Шахта «Бутівка» в районі села Спартак Ясинуватського району Донецької області. Загинула під вечір на бойовій позиції біля шахти — за 300 метрів від позицій противника. Зазнала смертельного кульового поранення, коли визирнула з бійниці для огляду бойових позицій через прилад нічного бачення^[3]. За іншою інформацією, Олеся зазнала множинних осколкових поранень, коли противник обстрілював позицій українських військовиків з протитанкових гранатометів^[1].

14 жовтня 2018 року похована в рідному селі Караван-Солодкий на Луганщині^[3]; в Марківському районі оголошено жалобу^[5].

Без Олесі лишились батьки і брат^[5].

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[6].
Напередодні Міжнародного жіночого дня 8 березня 2020 року інформаційне агентство Міноборони «АрміяInform» вшанувало Олесю Бакланову разом із іншими жінками, які стали до лав захисників і віддали своє життя за Україну^[7]^[8].
У вересні 2020 року громадська організація «Жіночий ветеранський рух» облаштувала у львівському парку ім. Богдана Хмельницького Алею пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні^[9]. Одна з яблунь Недзведського^[en] на цій алеї висаджена в пам'ять про Олесю Бакланову.
У вересні 2021 року «Жіночий ветеранський рух» за підтримки Українського інституту національної пам'яті випустив документальний фільм «Жінки, які загинули за Україну. Олеся Бакланова», присвячений героїні^[10].

Алея пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні, парк ім. Богдана Хмельницького, Львів
Алея пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні
Табличка біля яблуні, висадженої в пам'ять про Олесю Бакланову