Назва походить від: Бактрія — грецька назва для району Бактри (сучасний Балх), що знаходиться на півночі Афганістану, а Маргіана — грецька назва перської сатрапії Маргуша, столицею якої був Мерв, у сучасному південно-східному Туркменістані.
Урбаністична фаза цивілізації, або доба інтеграції,
[1]
була датована у 2010 році Сандро Сальваторі бл. 2400 — 1950 рр. до н.е.
[2][3],
але Надія А. Дубова
[4]
та Бертілль Ліонне дотримуються іншої точки зору - бл. 2250-1700 рр. до н.е.
[3][5].
Хоча її можна назвати "Оксуською цивілізацією", яка, очевидно, була зосереджена у верхів'ях Амудар'ї (річки Оксус) у Бактрії, більшість міських об'єктів БМАК насправді розташовані в Маргіані (сучасний Туркменістан) у дельті річки Мургаб та в гірському масиві Копет-Даг.
Є кілька пізніших (бл. 1950-1450 рр. до н.е.) пам'яток на півночі Бактрії, (південний Узбекистан),
[6]
але вони здебільшого є могильниками, що належать до пов'язаної з БМАК культури Сапаллі
[7][8][9]
Єдина пам'ятка БМАК, відома як Дашлі, знаходиться на півдні Бактрії, на сучасній території північного Афганістану
[10].
Пам'ятки, знайдені далі на схід, на південному заході Таджикистану, хоч і сучасні основним пам'яткам БМАК у Маргіані, але вони є лише кладовищами і не мають жодних міських споруд, з якими вони були пов'язані.
[11].
Цивілізація була названа БМАК радянським археологом Віктором Саріаніді[en] в 1976 році, в період (1969-1979), коли він проводив розкопки на півночі Афганістану.
[12]
Розкопки Саріаніді з кінця 1970-х років виявили численні монументальні споруди в багатьох місцях, укріплені вражаючими мурами і брамами.
Звіти про БМАК здебільшого обмежувалися радянськими журналами.
[13]
Журналіст The New York Times писав у 2001 році, що за часів Радянського Союзу знахідки були майже невідомі на Заході, доки роботу Саріаніді не почали перекладати в 1990-х роках.
[14]
Однак деякі публікації радянських авторів, таких як Массон, Саріаніді, Атагарєв і Бердиєв, були доступні для Заходу, перекладені в першій половині 1970-х років, трохи раніше, ніж Саріаніді назвав знахідки БМАК.
[15][16][17][18].
Пізніше виникли культури Анау[uz] і Намазга-Тепе, пов'язані з Бактрийсько-Маргіанською культурою.
Теорія Саріаніді
З тезою про існування такої цивілізації виступив в 1976 році радянський археолог Віктор Саріаніді[en].[21] На його думку, основними центрами цивілізації були Гонур-Депе, Намазга-Тепе і Алтин-Депе у сучасному Туркменістані. Не виключено, що ядро цивілізації було розташоване на території Афганістану, або Белуджистану, внаслідок політичної нестабільності недоступне нині для археологічних досліджень. Тому назву археологічної культури у наукових публікаціях коливається — серед інших пропонуються терміни «оксіанська цивілізація», «цивілізація оаз» і «Бактрійсько-Маргіанська культура».
Характеристики
Розкопками Массона і Саріаніді розкрито фундаменти грандіозних для свого часу (у тому числі і фортифікаційних) споруд у Намазга-Тепе, Алтин-Депе тощо.[22] Характерні не розписаний гончарний посуд, двоярусні гончарні горни, мідні і бронзові литі вироби (ножі, кинджали, дзеркала), глиняні моделі возів. Відкрито залишки багатокімнатних будинків, розділених вузькими вуличками.[23] Високо розвинені кераміка і ювелірна справа вказують на наявність у містах великої кількості ремісників. Печатки та інші артефакти, виявлені в ареалі існування передбачуваної цивілізації, належать до художньої системи, в корені відмінної від цивілізацій Межиріччя і долини Інду. Крім того, піктограми на одній з печаток можуть свідчити про наявність у поселеннях Маргіанської цивілізації особливої системи писемності.
Етнос і мова
Власне Саріаніді вважає носіїв цивілізації індоіранцями і намагається знайти відповідності археологічним реаліям у «Авесті» і «Ведах»[24][25][26].
Тим часом в шарах Маргіанської цивілізації практично відсутні типові для індоіранців поховання або зображення коней, немає і свідчень збройного вторгнення з півночі у Бактрію і Маргіану.
О. Лубоцький досліджував індоарійську лексику, яка не має аналогів у загальноіндоіранському словнику, і зазначив, що дані слова належать до складної будівельної, землеробської і скотарської термінології і відповідає реаліям Бактрійсько-Маргіанської цивілізації, і з великою ймовірністю належать до субстратної мови даної цивілізації[27] . Через це найімовірніше є віднесення носіїв цивілізації до доїндоєвропейського населенню Середньої Азії. За його висновками, індоіранський етнос займав територію на північ від оаз Маргіанської цивілізації і активно контактував з її носіями (див. Андронівська культура).
Франкфор і Транбле[28] на підставі аккадських текстових і археологічних свідчень запропонували ототожнювати Маргіану з царством Мархаші. Мархашійські особисті імена вказують на східний варіант хуритської або іншої мови ванської мовної родини. Серед військових найманців і торговців, які зараховують себе до Мархаші, присутні Еламські імена.
Матеріалу для визначення мовної належності давньомаргіанського населення не збереглося. Немає і свідчень існування єдиної мовної спільності на всій території Бактрії та Маргіани. Не виключено, що носії Маргіанської цивілізації говорили мовою, близькою до нині ізольованої бурушаскі. Існує припущення про вплив Джирофтської цивілізації на Бактрійсько-Маргіанську культуру.
↑Salvatori, Sandro, (2010). "Thinking Around Grave 3245 in the 'Royal Graveyard' of Gonur (Murghab Delta, Turkmenistan)", in: On the Track of Uncovering a Civilisation. A volume in honor of the 80th-anniversary of Victor Sarianidi, p. 249: "Summing up we can now date the MBA 2400/2300-1950 BC and the LBA 1950–1500 BC and to recognise a very strong chronological correlation between the southern Central Asia MBA and the late Umm an-Nar period."
↑ абLyonnet, Bertille, and Nadezhda A. Dubova, (2020b). "Questioning the Oxus Civilization or Bactria- Margiana Archaeological Culture (BMAC): an overview" , in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 32.: "...Salvatori has often dated its beginning very early (ca. 2400 BC), to make it match with Shahdad where a large amount of material similar to that of the BMAC has been discovered. With the start of international cooperation and the multiplication of analyses, the dates now admitted by all place the Oxus Civilization between 2250 and 1700 BC, while its final phase extends until ca. 1500 BC..."
↑Lyonnet, Bertille, and Nadezhda A. Dubova, (2020a). "Introduction", in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 1 : "The Oxus Civilization, also named the Bactria-Margiana Archaeological Complex (or Culture) (BMAC), developed in southern Central Asia during the Middle and Late Bronze Age and lasted for about half a millennium (ca. 2250–1700 BC)..."
↑Kaniuth, Kai, (2016). "The Late Bronze Age Settlement of Tilla Bulak (Uzbekistan): A Summary of Four Years' Work", in South Asian Archaeology and Art 2012, Volume 1, Brepols, p. 119: "Taken together, our dates suggest a timeframe of ca. 1950-1800 cal. BCE for phases 1–2 of Tilla Bulak, and, by extension, for the Sapalli Culture phase LB Ia and the transition to Ib."
↑Kaniuth, Kai, (2013). "A new Late Bronze Age site in Southern Uzbekistan", in South Asian Archaeology 2007, Volume I, Prehistoric Periods, BAR International Series 2454, p. 151: "A series of 26 radiocarbon dates from Dzarkutan established a time bracket of the 20th–15th centuries BC [for Sapalli culture], but these samples have not yet been published with reference to certain ceramic assemblages, so we lack a good resolution within this 500-year span (Görsdorf and Huff 2001)."
↑Kaniuth, Kai, (2020). "Life in the Countryside: The rural archaeology of the Sapalli culture", in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 457: "The Sapalli culture, the local northern Bactrian variant of the Oxus Civilization, flourished from the 20th to the 15th century BC."
↑Lyonnet, Bertille, and Nadezhda A. Dubova, (2020a). "Introduction", in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 1.
↑Vassar College WordPress, (10 May 2017). "Dashly": "Viktor Sarianidi (1929–2013), a Russian archaeologist born in the Uzbek Soviet Socialist Republic, discovered the sites [in northern Afghanistan]. His works are famous, but somewhat difficult to find in English. He, along with his collaborators from the Soviet Academy of Sciences in Moscow, excavated the sites from 1969–1979, halting work when Soviet Union invaded Afghanistan (Salvatori, 2000:97)."
↑See Sarianidi, V. I. 1976. "Issledovanija pamjatnikov Dashlyiskogo Oazisa," in Drevnii Baktria, vol. 1. Moscow: Akademia Nauk.
↑Atagarryev E., and Berdiev O.K., (1970). "The Archaeological Exploration of Turkmenistan in the Year of Soviet Power", East and West 20, pp. 285–306.
↑Masson, V.M., and V.I. Sarianidi, (1972). Central Asia: Turkmenia before the Achaemenids, London, Thames and Hudson. [Reviewed in: Kolb, Charles C., (1973). American Anthropologist, Vol. 75, Issue 6, December 1973, pp. 1945–1948.], p. 1945: "The [Middle] Bronze Age...2000-1600 B.C...(Namazga V) is the period of an urban revolution based on an Anatolian model of limited (or no) irrigation agriculture and retarded social development...Namazga-depe (170 acres) is the production and probable governmental center, while Altin-depe (114 acres) is a second capital. Specialization in ceramics, metallurgy, monumental architecture (including the Altin-depe ziggurat), wealth-based class stratification, internal and
external trade, and vestiges of a symbol system...A sudden and gradual cultural decline began about 1600 B.C., and Namazga-depe shrank to three acres while Altin-depe was completely abandoned..."
