Каракуми
Караку́ми (туркм. Garagum, у перекладі — «чорні піски»[1]) — велика піщана пустеля в Центральній Азії, що вкриває близько 350 000 км², або приблизно 70 % території Туркменістану[2][3]. Пустеля є домом для унікальної екосистеми, значних покладів корисних копалин і відомих пам'яток, зокрема газового кратера Дарваза[4]. Через її територію проходить Каракумський канал — один із найдовших іригаційних каналів у світі[3]. Каракуми відіграють центральну роль в економіці та культурі Туркменістану. НазваНазва «Каракуми» походить від тюркських слів «кара» (чорний) і «кум» (пісок)[1][5]. Назва, ймовірно, пов'язана з темним кольором ґрунту під піщаним покривом або з великою кількістю рослинності в деяких районах, що створює темніші відтінки порівняно з іншими пустелями[6]. ГеографіяПустеля простягається із заходу на схід приблизно на 800 км, а з півночі на південь — на 500 км[2]. На півночі вона межує з Сарикамиською западиною, на північному сході та сході — з долиною Амудар'ї, на південному сході — звисочиною Карабіль та Бадхизькою височиною, на півдні — з передгір'ями Копетдагу, а на заході — з руслом стародавньої річки Узбой[7]. РельєфРельєф Каракумів переважно рівнинний, із загальним похилом із сходу на захід[2]. Територія пустелі вкрита закріпленими та напівзакріпленими піщаними масивами. Характерними формами рельєфу є бархани та пасмові піски, що можуть сягати висоти кількох десятків метрів[5]. Також поширені глинисті рівнини, відомі як такири, що утворюються після висихання тимчасових озер, і солончакові западини — шори[2]. Частини пустеліКаракуми поділяють на три основні частини:
КліматКлімат Каракумів різко континентальний, із тривалим спекотним літом і холодною зимою. Середня температура липня становить +28…+34 °C, а вдень повітря може прогріватися до +50 °C, що робить Каракуми однією з найспекотніших пустель світу[1][10]. Взимку температура може опускатися нижче −30 °C[11]. Опади надзвичайно рідкісні, їхня річна кількість коливається від 60 мм на півночі до 150 мм на півдні[2]. ГідрографіяПостійних річок на території пустелі немає. Головною водною артерією є Амудар'я, що протікає на її східній околиці[2]. Річки Мургаб і Теджен, що беруть початок в горах Афганістану, повністю розбираються на зрошення і закінчуються в пустелі, утворюючи великі оази[3]. Каракумський каналКаракумський канал імені Туркменбаші є одним із найдовших іригаційних каналів у світі, що простягається на 1375 км[3]. Його будівництво почалося в 1954 році з метою перекидання вод Амудар'ї для зрошення бавовникових полів та освоєння пустельних земель[12]. Хоча канал відіграв ключову роль у розвитку сільського господарства Туркменістану, він став причиною значних екологічних проблем, зокрема висихання Аральського моря та засолення ґрунтів[13]. Озеро «Алтин Асир»Проєкт створення Туркменського озера «Алтин Асир» («Золота доба») передбачає створення гігантської штучної водойми в природній западині Карашор для збору дренажних вод з усієї країни[14]. Метою проєкту є покращення стану зрошуваних земель та створення нових пасовищ і рибних господарств. Однак проєкт викликає занепокоєння екологів через ризики забруднення підземних вод і подальшого впливу на крихку екосистему пустелі[15][16]. Геологія та ресурсиКаракуми багаті на корисні копалини. Тут розташовані значні родовища природного газу та нафти, зокрема в районі Галкиниш[2]. Також є поклади сірки, яку видобували з давніх часів[17]. Флора і фаунаРослинний світРослинність Каракумів пристосована до посушливих умов. На піщаних масивах ростуть саксаул (Haloxylon), кандим (Calligonum), астрагал та полин[18]. Однією з найпоширеніших рослин є верблюжа колючка (Alhagi), що слугує кормом для худоби[1]. На засолених такирах і шорах поширені солянки[2]. Навесні пустеля на короткий час вкривається ефемерними рослинами, такими як осока та тонконіг[18]. Тваринний світФауна Каракумів різноманітна. Тут мешкає багато видів гризунів, таких як тушканчики та піщанки. Поширені плазуни: агама, варан сірий, ефа піщана, кобра середньоазійська, степова черепаха[18]. Серед ссавців зустрічаються джейран (Gazella subgutturosa), кулан (Equus hemionus kulan), вовк, лисиця корсак та кіт барханний[5]. Двогорбі верблюди та вівці каракульської породи є основою тваринництва в регіоні[2]. Історія та археологіяТериторія Каракумів була заселена з давніх-давен. Через пустелю проходили маршрути Великого шовкового шляху, що з'єднували Китай із Середземномор'ям[1]. Археологічні дослідження виявили залишки стародавніх поселень і іригаційних систем, що свідчать про існування розвинених цивілізацій, зокрема Маргіанської цивілізації бронзової доби[19][20]. У пустелі збереглися руїни стародавніх фортець, таких як Давкесен[21]. Населення та господарствоНаселення Каракумів нечисленне і переважно веде напівкочовий спосіб життя, займаючись відгінним скотарством[2]. Основу економіки регіону складає видобуток нафти та газу. В оазах, що зрошуються водами Амудар'ї, Мургабу і Теджену, а також Каракумського каналу, вирощують бавовник, пшеницю, фрукти та овочі[3]. ТранспортПустелю перетинає Транскаспійська залізниця. Туризм і пам'яткиПустеля Каракуми приваблює любителів екстремального туризму та бездоріжжя. Тут проводяться автомобільні та мотоциклетні ралі, такі як «Amul-Hazar»[22]. Мандрівників також приваблює можливість познайомитися з кочовим побутом місцевих жителів і побачити унікальні ландшафти[23]. Газовий кратер ДарвазаГазовий кратер Дарваза, відомий як «Брама до пекла», є найвідомішою туристичною пам'яткою Каракумів[4]. Кратер утворився в 1971 році внаслідок обвалу ґрунту під час буріння розвідувальної свердловини. Щоб уникнути отруєння людей і худоби шкідливими газами, геологи вирішили підпалити газ, сподіваючись, що він вигорить за кілька днів[24]. Однак кратер палає донині, приваблюючи туристів з усього світу[25]. Екологічні проблемиЕкосистема Каракумів зазнає значного антропогенного тиску. Опустелювання є однією з головних проблем, спричиненою надмірним випасом худоби, вирубкою саксаулу та зміною клімату[26]. Зниження рівня Аральського моря призвело до утворення нової пустелі Аралкум на його колишньому дні. Пилові бурі з Аралкуму переносять мільйони тонн солі та отрутохімікатів, завдаючи шкоди здоров'ю людей і сільському господарству в регіоні[27]. Будівництво Каракумського каналу також мало негативні наслідки, спричинивши засолення ґрунтів і значні втрати води з Амудар'ї[15]. У культурі«Крапля води — крихта золота» — свято засноване у 1995 році указом президента Туркменії С. А. Ніязова, який офіційно проголосив своєю метою штучне пом'якшення суворого клімату пустелі. Це свято води відзначається у першу неділю квітня. Це національне свято Туркменії та професійне свято туркменських меліораторів.
Галерея
Див. такожПримітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_banner.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
