Баликов Юрій Євдокимович

Баликов Юрій Євдокимович
Народження17 квітня 1924(1924-04-17) Редагувати інформацію у Вікіданих
Плисків, Погребищенський район, Бердичівська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть9 серпня 2010(2010-08-09) (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет, пейзаж, натюрморт і ню Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКиївський державний художній інститут (1958) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, викладач Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникКиївський державний художній інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиБаликова Олена Юріївна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За відвагу»

Ю́рій Євдоки́мович Ба́ликов (17 квітня 1924, Плисків — 9 серпня 2010, Київ) — український художник, член Спілки радянських художників України з 1965 року. Батько художниці Олени Баликової.

Біографічні відомості

Народився 17 квітня 1924 року в селі Плискові (тепер Вінницький район Вінницької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985), двома медалями «За відвагу» (22 лютого 1945; 18 травня 1945)[1].

1951 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва; протягом 1952—1958 років навчався у Київському державному художньому інституті, був учнем Віктора Пузиркова. Дипломна робота — картина «Арешт студентів Київського університету в 1905 році» (керівник Олексій Шовкуненко).

У 1959—1975 роках працював експертом Художньої-експертної колегії Міністерства культури УРСР з образотворчого мистецтва; у 1977—1983 роках обіймав посаду начальника живописного цеху творчо-виробничого об'єднання «Художник»; у 1978—1985 роках — старший викладач Київського художнього інституту.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Дем'яна Коротченка, № 3, квартира № 102 та у будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 65[2]. Помер у Києві 9 серпня 2010 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, створював портрети, пейзажі, натюрморти, картини у жанрі ню[2]. Серед робіт:

  • «Портрет матері» (1960);
  • «У казематі» (1961, Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Дружинники» (1961);
  • «Заочник» (1963);
  • «Найпочесніша варта» (1964);
  • «Тарас Шевченко» (1964);
  • «Тріо бандуристок» (1967, Ніна Павленко, Валентина Третякова, Неля Москвіна);
  • «Старий Крим» (1971);
  • «Гурзуф. Будинок творчості імені Коровіна» (1974);
  • «Портрет Данила Нарбута» (1979);
  • «Седнівське озерце» (1985);
  • «Переможці» (1985);
  • «Гранітне. Хмари над озером» (1987);
  • «Портрет Н. Двуглянської» (1988);
  • «Сон» (1989);
  • «Портрет Героя Радянського Союзу Михайла Пилипенка» (1989);
  • «Липа, під якою любив відпочивати Тарас Шевченко» (1995);
  • «Портрет Оксани Скаленко» (1997);
  • «Доля солдата» (1997);
  • «Квіти та фрукти» (1998);
  • «Маки» (2000);
  • «Сон. Присвячення Тарасу Шевченку» (2000).

Брав участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1965 року. Персональна виставка відбулась у Києві у 2002 році. Удостоєний диплома та Почесної грамоти Національної спілки художників України[2].

Твори зберігаються в музеях Києва, Донецька, Харкова та інших міст України, у фондах Міністерства культури і мистецтв України та Національної спілки художників України та приватних збірках Франції, Англії, Швеції, Словаччини, США, Канади, Китаю та інших країн[2].

Примітки

  1. Баликов Юрий Евдокимович / Память народа. (рос.)
  2. а б в г Художники Києва, 2000.

Література

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya