Баллюзек Володимир Володимирович
Володимир Володимирович Баллюзек (рос. Владимир Владимирович Баллюзек; 25 грудня 1881, Санкт-Петербург, Російська імперія — 9 вересня, 1957, Москва, СРСР) — російський та радянський художник кіно та кінорежисер. БіографіяВолодимир Баллюзек народився 25 грудня 1881 року в Санкт-Петербурзі. У 1898—1890 роках навчався в школі Карла Мая[1], потім — у Вищому художньому училищі в Санкт-Петербурзі. У 1905 році за участь в революційних гуртках був висланий із столиці, виїхав за кордон. Завершив навчання в Мюнхені, після чого багато працював у Парижі, Белграді, Відні і Лондоні, як у театрах, так і в декоративних майстернях. У 1914 році Баллюзеку дозволили повернутися в Росію. Після повернення він працював під керівництвом Олександра Бенуа, оформляючи пушкінські постановки в МХТ. З 1914 Баллюзек почав свою діяльність в кіно. Однією з перших його робіт стала екранізація однойменної повісті О. С. Пушкіна «Пікова дама» режисера Якова Протазанова. Згодом він продовжив роботу з цим режисером у таких стрічках як «Отець Сергій» (1917) і «Свято святого Йоргена» (1930). Працював на кінофабриці Ермольєва, «Севзапкіно», «Азгоскіно», «ВУФКУ», «Белгоскіно», «Межрабпомфільм», «Мосфільм» та ін. У 1924 році Баллюзек дебютував як режисер, знявши п'ять фільмів, у деяких з них виступав і як художник: «Легенда про дівочу вежу» (2 серії, 1924), «Гамбург» (1926, за сценарієм Юрія Яновського), «Позбавлені дня» (1927), «Земля кличе» (1928) та ін. Володимир Баллюзек є автором досліджень в області технологій декораційного мистецтва в кіно. Помер В. Бюллюзек 9 вересня 1957 року в Москві у віці 75 років. Фільмографія
Бібліографія
Примітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia