Бартоломей Солозницький

Бартоломей Солозницький (з Солечників) (лат. Bartholomaeus de Soloznyki, лит. Baltramiẽjus Šalčininkietis, пол. Bartłomiej z Solecznik, Bartłomiej Soloznicki; пом. в околі 1512) — латинський єпископ київський, перший — настановлений 25 травня 1495 року папою Олександром VI — із лав крихітного місцевого кліру^[1][2].

Про походження, освіту та попереднє душпастирство Бартоломея відомо геть обмаль. Його ім'я не віднаходиться у метриках Краківського університету. За припущенням литовського історика Юозаса Тумеліса^[lt], він міг належати к роду Монтовтів, який володів землями й на Київщині^[1].

Понтифік призволив бути рукоположеним у Польщі, однак ще під 1498 роком зринає в статусі електа, позаяк так й не стримав обіцянки сплатити servitium commune et minutum. 12 травня 1499 Б. Солозницький — вже як член господарської ради великого князя — засвідчив документ маршалка ВКЛ Петра Монтигердовича. Рахунки київських ключників за 1496 та 1499 рр. фіксують монарші пожалування біскупу й католицьким клірикам медової данини.

Польським дослідником Криштофом Прокопом висловлювалась гадка, що ієрарх міг замешкувати — принаймні до декотрого часу — у Вільні^[2][1].