Бартоломей Солозницький

Бартоломей Солозницький (лат. Bartholomaeus de Soloznyki, пол. Bartłomiej Soloznicki, лит. Baltramiẽjus Šalčininkietis; пом. у 1512 році) — римо-католицький єпископ київський, перший — настановлений 25 травня 1495 папою Олександром VI — з лав крихітного тутешнього духовенства (принаймні його ім'я не віднаходиться у метриках студентів Краківського університету). За твердженням литовського дослідника Юозаса Тумеліса, він походив із родини Монтовтів, що володіла землями й на Київщині.

Понтифік призволив Бартоломею рукоположитись у Польщі, однак іще під 1498 роком зринає в статусі електа, позаяк так й не стримав обіцянки сплатити servitium commune et minutum. 12 травня 1499 Б. Солозницький — вже як член господарської ради великого князя — засвідчив документ маршалка ВКЛ Петра Монтигердовича. Рахунки київських ключників за 1496 та 1499 рр. фіксують монарші пожалування біскупу й католицьким клірикам медової данини.

Польським дослідником Криштофом Прокопом висловлювалась гадка, що ієрарх міг замешкувати — принаймні до декотрого часу — у Вільні^[1][2].