Шальчинінкай

Шальчинінкай; Šalčininkai
	Герб міста Шальчинінкай
	Костел святого Апостола ПетраКостел святого Апостола Петра
	Основні дані
	54°18′40″ пн. ш. 25°22′50″ сх. д. / 54.311111111111° пн. ш. 25.380555555556° сх. д.
Країна	Литва
Регіон	Шальчинінкський район
Столиця для	Шальчинінкський район і Шальчинінкський район[d]
Перша згадка	1311
Площа	2,98 км²
Населення	6 491 (2010)
Висота НРМ	181 м і 173 м
Міста-побратими	Ломжа (Польща),; Лович (Польща)
Телефонний код	(+370) 380
Часовий пояс	UTC+2; UTC+3літній час
GeoNames	864520, 595016
OSM	↑1016307 ·R (Шальчинінкський район)
Поштові індекси	LT-17001
	Міська влада
Вебсайт	salcininkai.lt
	Мапа
	Шальчинінкай Шальчинінкай (Литва)
	Шальчинінкай у Вікісховищі

Шальчинінкай або Солечники (лит. Šalčininkai, пол. Soleczniki, біл. Салечні́кі, рос. Солечники) — місто на сході Литви, адміністративний центр Шальчинінкського району Вільнюського повіту при самому кордоні Республіки Білорусь.

Історія

Перша згадка припадає на 1311 рік. У Пруських хроніках згадується як Salsniken або Saletzniken.

1929 року у містечку мешкало 587 осіб.

До 1939 року знаходилось у складі Польщі. 1940 року було передано до складу Литовської РСР. Статус міста отримало 1956 року, з 1972 року — районний центр.

Специфіка

Місто є важливим польським культурним центром у Литві (71% населення — поляки). Є цегляний католицький костел апостола Петра (1568 його зайняли реформатські євангелісти), збудований 1410, істотно перебудований 1835, розширений у 1949 та 1986. Також православна каплиця св. Тихона. 2 гімназії, середня школа „ Santarv , публічна бібліотека, пошта, районна лікарня, ратуша, кінотеатр «Шалча» та будинок культури.

На гербі міста зображені три лісові горіхи , які символізують солідарність між різними етнічними групами населення.

Населення

1868	1900	1970^пер.^[1]	1976^[2]^[3]	1979^пер.	1989^пер.	2001^пер.	2011^пер.
Динаміка населення з 1868 по 2018
332	400	1763	3000	3857	6480	6722	6358
2017	2018	-	-	-	-	-	-
6664	6609	-	-	-	-	-	-
Гістограма динаміки населення

Міста партнери

Примітки

↑ Šalčininkai. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, T. 3 (R — Ž). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1971, 360 psl. (лит.)
↑ Šalčininkai. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, X t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1983. T.X: Samnitai-Šternbergas, 523 psl. (лит.)
↑ Šalčininkai. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 4 (Simno-Žvorūnė). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988, 150 psl. (лит.)