Батово (Ленінградська область)
 Батово (рос. Батово) — присілок Рождественського сільського поселення у складі Гатчинського району Ленінградської області Російської Федерації. ГеографіяПрисілок Батово розташований у південно-західній частині району на правому березі річки Оредеж. Відстань до адміністративного центру — 5 км (село Рождествено). Відстань до найближчої залізничної станції Сиверська — 12 км. ІсторіяПершу писемну згадку про поселення Батово знаходимо в Пісцовій книзі Водської п'ятини Новгородської землі від 1500 року, яке входило до переліку Нікольського Грезневського погосту Копорського повіту[1]. Згодом, земельна ділянка Батово згадується як пустка (шв. Batouo Ödhe) Грезневського погосту в шведських «Пісцових книгах Іжорської землі» 1618 -1623 років[2]. На карті Інгерманландії, укладеної Августом Івановичем Бергенгейма за матеріалами 1676 року, Батово згадується як присілок Potua[3]. На «Генеральній карті провінції Інгерманландії» укладеної шведами 1704 року використовується назва Pottua[4]. 1770 року присілок Батово знаходимо на карті Санкт-Петербурзької губернії Я. Ф. Шміта[5]. З 1800 року Батовські землі належали Анастасії Матвіївні Ессен, матері відомого російського поета-декабриста Рилєєва Кіндрата Федоровича. Саме в маєтку Батово пройшли його дитячі роки. Згодом, Кіндрат Рилєєв часто приїжджав до матері, яка там прожила до 1824 року. Маєток Рилєєва у Батові відвідували відомі декабристи — Бестужев Олександр і Кюхельбекер Вільгельм. Про перебування у Батові свідчать рядки рилєєвської думи «Царевич Алексей Петрович в Рожествене» 1823 року:
Будинок у Батові був дерев'яним й одноповерховим. На території маєтку знаходились селянська хата, конюшні, сарай для карет і двоповерховий флігель (амбар, хижа й комірки). В описі за 1826 р. сказано, що всі будівлі «в самом ветхом состоянии, происшедшем от времени по случаю давней постройки…». 1854 року маєток Батово придбала родина Набокових, відомими представниками якої є:
1864—1865 р. тимчасово зобов'язані селяни присілка Батово викупили свої земельні ділянки в баронеси Корф Н. О. та стали їх власниками[6]. У XIX — початку XX століття просілок адміністративно належав до Рождественської волості 2-го стану Царськосільського повіту Санкт-Петербурзької губернії. За даними «Памятной книжки Санкт-Петербургской губернии» 1905 року маєток Батово площею 741 десятин належала дружині статс-секретаря і члена Державної Ради — Набоковій Марії Фердинандовні[7]. 1913 року маєток було продано акціонерному товариству «Строитель» для будівництва лісопильного заводу. Присілок Батово тоді налічував 17 дворів[8]. З 1917 по 1923 роки Батово входить до складу Даймищенської селищної ради Рождественської волості Царськосільського повіту. З 1923 року перебуває у складі Гатчинського повіту, а з 1927 року — Гатчинського району. 1926 року населення присілку Батово складало 166 осіб. За адміністративними даними 1933 року присілок Батово підпорядковується Даймищенській сільраді Красногвардейського району[9]. 1940 року населення Батово складало 76 осіб. З 1 серпня 1941 року по 31 грудня 1943 року присілок знаходився в окупації. 1954 року Батово входить до складу Рождественської сільради[10]. У 1960-ті роки поряд з присілком побудували птахофабрику «Заводська», тепер — аґрокомплекс «Оредеж». Поряд з фабрикою побудовано присілок з 5-поверховими будинками. За даними 1966 і 1990 років присілок Батово входить до складу Рождественської сільради Гатчинського району[11][12]. 1997 року в Батові проживають 1504 осіб, 2002 році — 1487 осіб (росіян — 91 %), 2007 року — 1464 осіб, 2010 року — 1439 осіб[13][14][15][16]. Населення
500
1000
1500
2000
1940
2017
Організації
Світлини ТранспортПрисілок розташований на захід від автошляху М20 (Е95): Санкт-Петербург — Псков — кордон із Білоруссю. Найближча залізнична станція — Сиверська, знаходиться на північному заході від присілку. Пам'ятки
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
