Безручко Олександр ВікторовичБезру́чко Олекса́ндр Ві́кторович (нар. 6 жовтня 1970[джерело?]) — доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Міжнародної академії наук педагогічної освіти, Член Національної спілки кінематографістів України, Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Міжнародної федерації журналістів (IFJ), Української кіноакадемії[4]. БіографіяЗ відзнакою закінчив кінофакультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого за фахом «режисер художнього фільму» (майстерня Юрія Іллєнка)[5][6]. У 2007 році здобув наукове звання «кандидат мистецтвознавства», захистивши наукову дисертацію на тему «О. П. Довженко — педагог. Творчий пошук і метод»[7]. На Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка працював одним із режисерів (тобто помічник режисера-постановника) історичних художніх фільмів «Молитва за гетьмана Мазепу» (режисер-постановник Іллєнко Ю. Г.), «Овід» (20 серій) (режисер-постановник У Тянь Мінг, КНР), «Богдан-Зіновій Хмельницький» (2 серії) (режисер-постановник Мащенко М. П.), «Серце світу» (5 серій) (режисер-постановник Домбровський В. І., Босович В. В.) та ін[8]. Автор сценаріїв і режисер-постановник короткометражних художніх і документальних фільмів[9], таких як «Марафон»[10]. У 2015 році захистив докторську дисертацію на тему: «Формування кінематографічної школи в Україні: теоретичні, практичні та мистецькі засади (тридцяті — шістдесяті роки ХХ століття)»[7]. У 2018 році вийшла перша повнометражна картина Олександра Безручка — фільм «13 автобус»[11][12]. Але на широкий загал та в прокат фільм не вийшов[13]. У різний час обіймав посади керівника відділу аудіовізуального мистецтва і виробництва НДІ[14] та професора кафедри режисури телебачення факультету кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв. Також працював у відділі кіно й телебачення ІМФЕ ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України[8]. Нині є проректором з наукової роботи та завідувачем кафедри кіно-, телемистецтва факультету мистецтв Київського університету культури. Також був директором Інституту телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету[9]. Науковий доробокАвтор понад 600 наукових публікацій, серед них 14 монографій, 5 навчальних посібників та підручників. Головний редактор «Вісника Київського національного університету культури і мистецтв», серія «Мистецтвознавство»[15] та «Аудіовізуальне мистецтво»[16]. Автор статей у Енциклопедії сучасної України. Член редакційних колегій фахових видань «Культура і мистецтво у сучасному світі»[17], «Соціальні комунікації: теорія і практика»[18], «Evropský filozofický ahistorický diskurz»[19]. Учасник більше 200 наукових конференцій. Брав участь у роботі Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України. Займається дослідженням історії кінематографу, теорії екранних мистецтв та медіа педагогіки[8]. Вибрані публікації
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
