Станом на 2021 рік заклад нараховує 10 факультетів і готує студентів за 33 спеціалізаціями; науково-педагогічну діяльність здійснюють понад 140 докторів наук та професорів, понад 230 кандидатів наук, доцентів, понад 50 народних артистів України, понад 60 заслужених артистів України та заслужених діячів мистецтв України, понад 50 лауреатів міжнародних і національних конкурсів та фестивалів, володарів грантів міжнародних фондів і науково-просвітницьких організацій. За 50 років існування університет підготував понад 40 тисяч фахівців для різних напрямів культури та мистецтва.
Посада очільника закладу іменується як «Президент», і цю посаду обіймає М. Поплавський[4]. Згідно зі статутом КНУКіМ[5], на посаду Президента закладу «може бути обраний тільки ректор шляхом таємного голосування конференцією трудового колективу Університету та затверджений Міністерством культури України», статутом також закріплено, що в разі обрання ректора КНУКіМ Народним депутатом України, наказом Президента КНУКіМ призначається виконувач обов'язків ректора. Цю посаду у 2014-2021 роках обіймав Ігор Бондар.
Історія
Заснований 1956 року як Інститут підвищення кваліфікації керівного складу працівників культури УРСР[6].
Відповідно до наказу Міністра культури УРСР Р. Бабійчука від 2 серпня 1961 року № 375-В на базі Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Міністерства культури УРСР було засновано Київську філію Харківського державного бібліотечного інституту. Першим керівником Київської філії упродовж трьох років був викладач ХДБІ Т. Шматлій. У жовтня 1964 року очільником філії було призначено О. Сокальського — бібліотекознавця, педагога, досвідченого керівника, який тривалий час працював у Міністерстві культури УРСР[7].
1968 року відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР № 608 від 8 серпня 1968 року; Постанови Ради Міністрів УРСР № 459 від 28 серпня 1968 року; наказу Міністра культури УРСР № 435 від 4 вересня 1968 року на базі Київської філії ХДІК з 1 вересня 1968 року створено Київський державний інститут культури (КДІК) у підпорядкуванні Міністерства культури УРСР[7].
1972 року Київському державному інституту культури надано ім'я О. Є. Корнійчука, це ім'я заклад носив до 1992 року. У радянські роки інститут очолювали О. С. Сокальський, І. В. Бохан, Г. Д. Цибуляк. Інститут складався з факультетів культурно-освітньої роботи та бібліотечного, а також факультети культурно-освітньої роботи в містах Миколаєві та Рівному. Інститут мав 12 кафедр.
В 1992—1993 роках інститут пережив конфлікт навколо посади ректора, який тривав до 1995 року, але закінчився остаточним призначенням на цю посаду колишнього випускника цього вишу — Михайла Поплавського. За роки М. Поплавського було відкрито докторантуру, суттєво розширився спектр спеціальностей і заклад вищої освіти здобув ряд нагород.
З 11 листопада 1997 Київський державний університет культури і мистецтв.[8]
3 1 лютого 1999 Київський національний університет культури і мистецтв.[9]
Станом на 2021 рік заклад включає 1 інститут, 11 навчальних факультетів, наукову бібліотеку, 1 не випускову кафедру, факультет дистанційного навчання, відділ аспірантури і докторантури та 10 відокремлених структурних підрозділів[15]:
Фото-, відеокомплекс (навчальні фото-, відеопавільйони; навчальні студії звукозапису та обробки звуку; навчальні студії акторської майстерності; навчальні студії Post-production та монтажу; навчальна студія хіміко-фотографічних процесів, навчальні рир-студії (хромакей) тощо)[17]
Факультет готельно-ресторанного і туристичного бізнесу[27]
Кафедра готельно-ресторанного і туристичного бізнесу[28]
Український народний хор ім. С. Є. Павлюченка (керівник — кандидат мистецтвознавства, професор О. Скопцова)[50][51],
Фольклорний ансамбль «Кралиця» (керівник — заслужений працівник культури України, професор І. Сінельніков)[50],
Капела бандуристів (керівник — заслужений артист України, відомий український диригент, професор А. Іваниш)[50].
Ансамбль народного танцю «Київ» (художній керівник і головний балетмейстер ансамблю — професор І. Гутник)[52]
колишні
український оркестр народної та популярної музики (керівник — заслужений працівник культури України, професор П. Андрійчук)[53] (існував щонайменше до 2018)[54],
оркестр духових інструментів «Гармонія» (керівник — доцент В. Романовський)[55] (існував щонайменше до 2017)[56],
Jazz-band КНУКіМ (керівник — президент союзу музикантів оркестру «Либідь», доцент Г. Постой)[57] (існував до 2018)[58],
Михайло Поплавський — завідувач Кафедри PR і журналістики, доктор педагогічних наук, професор, повний кавалер ордена «За заслуги» (2000 р. — ІІІ ст., 2001 р. — II ст., 2007 р. — I ст.), лауреат національної премії «Людина року» (2008 р.), автор численних мистецьких проєктів, зокрема: Всеукраїнського дитячого телеконкурсу «Крок до зірок», музичного телемарафону «Пісня об'єднує нас», що увійшов до «Книги світових рекордів Гіннеса» як «Найтриваліший пісенний марафон у світі» (110 год. 15 сек.).
Веніамін Сікора — доктор економічних наук (1986), професор (1988), академік-засновник АН вищої школи України (1992), член Королівського економічного товариства (Британія), автор понад 200 монографій; зокрема в 1989—1991 роках професор Сікора був ініціатором реформування та українізації процесу викладання в Київському державному інституті культури.
Денис Бо́гуш — політтехнолог, експерт у сфері стратегічних комунікацій, спеціаліст з антикризових кампаній, віцепрезидент Української PR-Ліги, офіційний представник Міжнародної асоціації паблік рілейшнз (IPRA) в Україні, член Всесвітньої ради IPRA (2006—2008 рр.), президент PR-агенції Bohush Communications.
Інна Костиря — завідувач Кафедри міжнародних відносин, доцент, доктор політичних наук, заслужений працівник культури України. Автор понад 50 статей та навчальних посібників.
Роман Безсмертний — український політик, державний діяч, дипломат, один з авторів Конституції України, кандидат політичних наук.
Валерій Ластовський — історик, археолог, правознавець, професор (2012), доктор історичних наук (2007).
Григорій Решетнік — телеведучий, актор, режисер, диктор, шоу-мен і громадський діяч.
Ігор Охріменко — заслужений діяч мистецтв України, головний хормейстер, диригент Академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України, диригент.
Володимир Кукоренчук — заслужений діяч мистецтв України, член спілки кінематографістів, кінооператор вищої категорії.
Ніна Шаролапова — народна артистка України, працювала в Київському академічному театрі російської драми ім. Л. Українки.
Роман Ширман — один з провідних українських кінорежисерів, заступник голови Національної спілки кінематографістів України.
Володимир Хмельницький — заслужений діяч мистецтв, член національної спілки кінематографістів України.
Микола Гончаренко — член Правління Національної спілки кінематографістів України (НСКУ), Національної спілки журналістів України (НСЖУ), кінооператор-постановник вищої категорії.
Леонтій Барилюк — заслужений архітектор України, член-кореспондент академій архітектури та будівництва України.
Олексій Овчаренко — член Національної спілки художників України, живописець, скульптор.
Андрій Данилко — комедійний актор, співак, сценарист, телеведучий, композитор, член журі та наставник українського проєкту «X-Фактор».
Ахтем Сеітаблаєв — актор та режисер, заслужений артист АР Крим, ведучий військово-патріотичного ток-шоу «Хоробрі серця» на телеканалі «1+1», директор державного підприємства «Кримський дім».
Остап Ступка — український актор, народний артист України, лауреат Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми.
Олена Хлистун — завідувачка та викладач Кафедри шоу-бізнесу, доцент, кандидат мистецтвознавства, режисер-постановник, режисер телеверсії. Заснувала студентський театр естради «Ювіляри», поставила 5 авторських вистав, 12 перемог на міжнародних фестивалях.
Анатолій Матвійчук — кандидат історичних наук, народний артист України, поет, лауреат Національної премії ім. І. Франка, лауреат літературних премій ім. А. Малишка, Д. Луценка, О. Олеся. Доцент Кафедри шоу-бізнесу.
Володимир Горянський — народний артист України, кіноактор, телеведучий, член Національної спілки театральних діячів України.
Володимир Мойсеєнко — народний артист України, артист естради, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів, учасник комічного дуету «Кролики» з Володимиром Данильцем.
Володимир Гданський — заслужений артист України, головний диригент Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Богдан Бенюк — народний артист України, професор Кафедри театрального мистецтва.
Володимир Абазопуло — народний артист України, доцент Кафедри театрального мистецтва.
Григорій Чапкіс — народний артист України, член Національної спілки хореографів України, лауреат міжнародних конкурсів, володар Золотих медалей: «Золотий фонд нації», «Людина третього тисячоліття».
Раду Поклітару — викладач, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, народний артист Молдови, художній керівник театру «Київ модерн-балет».
Андрій Будник — заслужений художник України, викладач факультету дизайну і реклами, кандидат мистецтвознавства, лауреат премії імені Георгія Нарбута, голова секції плакату і графічного дизайну КОНСХУ.
Віктор Вечерський — кандидат архітектури, мистецтвознавець, пам'яткознавець, заслужений працівник культури України, член-кореспондент Української академії архітектури, дійсний член ICOMOS, доцент КНУКіМ.
Олена Гончарова — доктор культурології, професор. Автор понад 60 наукових праць.
Олег Сербін — директор Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Микола Ткач — автор численних наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, член національної спілки письменників з 1983 р., керівник Менського осередку Чернігівського земляцтва.
Іван Сінельніков — заслужений працівник культури України, фольклорист-музикознавець, етноспівак. Автор і ведучий музичних програм Національної радіокомпанії України, член міжвідомчої консультативної ради з питань охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України; художній керівник фольклорного ансамблю «Кралиця» КНУКіМ.
Інеш Кдирова — заслужена артистка України, українська естрадна співачка.
Наталія Кречко — заслужена артистка України, активний громадський діяч, художній керівник і головний диригент академічного хору «ANIMA» КНУКіМ.
Віктор Скоромний — народний артист України, український практик-диригент.
Микола Гобдич — заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Художній керівник, головний диригент Муніципального камерного хору «Київ».
Володимир Єсипок — народний артист України, голова правління Національної спілки кобзарів України.
Надія Брояко — заслужений діяч мистецтв України, громадський діяч, заступник голови Національної спілки кобзарів України.
Тарас Яницький — заслужений артист України, бандурист-віртуоз, концертний виконавець, автор перекладів для бандури, наукових публікацій у фахових виданнях. Член Всеукраїнської музичної спілки, Всеукраїнської кобзарської спілки, Київського товариства «Лемківщина» імені Богдана-Ігоря Антонича.
Віктор Давиденко — заслужений артист України, соліст-концертмейстер групи труб Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України.
Петро Заболотний — заслужений артист України, концертмейстер групи кларнетів Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України.
Володимир Турбовський — заслужений артист України, соліст оркестру Національної опери України.
Георгій Черненко — заслужений артист України, артист вищої категорії Національного заслуженого академічного народного хору ім. Г. Верьовки.
Поліна Павлюченко — українська співачка, народна артистка України, активний громадський діяч. У 1966—2000 рр. — солістка Національного Академічного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки.
Світлана Добронравова — народна артистка України, солістка Львівського театру опери та балету (1982—1989), з 1989 р. — солістка Національної опери України.
Наталія Цюпа — співачка (контральто), народна артистка України, 1966 — поч. 2000-х рр. — солістка Національного академічного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки.
Грязнов Ілля Олексійович — відомий політичний діяч, ветеран україно-російської війни, консультант комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Приватний вищий навчальний заклад «Київський університет культури» (КУК) тісно співпрацює із Київським національним університетом культури і мистецтв (КНУКіМ)[64]. Університети відомі спільною реалізацією освітніх програм та спільною організацією освітнього процесу[64]. Університети провадять схожі напрями діяльності, зокрема у галузі культури і мистецтва, спільно проводять наукові, культурні, мистецькі та освітні заходи[64]. У 2014 році така тісна співпраця піддавалась критиці[65], після чого у діяльності університетів спостерігається розмежування[66][67]. До 2014 року схема працювала так: студентів-контрактників зараховували до приватного КУКу, де вони навчалися на базі державного КНУКіМ. Після третього курсу їх відраховували з КУКу і переводили на контракт до державного університету, де вони отримують відповідні дипломи.[65] За даними реєстру фізичних та юридичних осіб, прямий засновник Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» – компанія «Укрконцерт»[68]. Остання, в свою чергу, має двох засновників. Це – ректор державного Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський, а також його син Олександр.[65]
Видатний український бібліотекознавець Олексій Степанович Сокальський : монографія / Т. В. Новальська, І. В. Черняк ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. - Київ : Ліра-К, 2019. - 192 .с. : фото. - (Лідери бібліотечно-інформаційної освіти). - Бібліогр.: С. 146-170 .
