Беккер Павло Васильович

Павло Васильович Беккер
Павло Васильович Беккер
Народився	8 (20) травня 1808 ; Ревель
Помер	8 квітня 1881 (72 роки) ; Дрезден
Країна	Російська імперія
Діяльність	класичний філолог, класичний археолог, викладач університету
Alma mater	Тартуський університет
Галузь	археологія, філологія
Заклад	Єнський університет, Київський університет
Посада	директор Рішельєвського ліцєю
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук
Батько	Friedrich Wilhelm Beckerd
Брати, сестри	Wilhelm Gustav von Beckerd; Friedrich Woldemar Adam Beckerd
У шлюбі з	Marie Wilhelmine Beckerd
Діти	Carl Woldemar Beckerd; Оскар Беккер
	Беккер Павло Васильович у Вікісховищі

Павло Васильович Беккер (рос. Павел Васильевич Беккер, 8 травня 1808 р., Ревель — 8 квітня 1881 р., Дрезден) — історик, філолог і археолог, доктор наук, дійсний статський радник. Брат Беккера В. В..

Життєпис

Народився в Ревелі (Таллін) у родині саксонського підданого. Закінчив Ревельську гімназію, де його батько був старшим вчителем, і — Дерптський університет (1829).

Учився в університетах Лейпцига та Берліна, вивчав загальну історію, римську словесність, латинську мову.

У 1834 р. отримав ступень доктора класичної філології в Йенському університеті.

У 1835–1837 рр. займався класичною археологією в університетах Європи.

У 1837 р. переїхав до м. Одеси, був призначений ад'юнктом латинської й грецької словесності Рішельєвського ліцею.

З січня 1838 р. займав посаду професора римської словесності.

Після складання магістерського іспиту і захисту дисертації в Київському університеті Св. Володимира став професором, у цьому званні він залишався до 1857 р..

У 1840–1841 рр., 1853–1854 рр. викладав латинську мову у гімназичних класах Рішельєвського ліцею.

З 1840 р. — член ОТІС, збирав колекцію античних монет та артифактів, друкувався у

«ЗООИД»,
«рос. Одесский вестник»,
«рос. Записки С.-Петербургского археологического общества».

З вересня 1848 р. до грудня 1852 р. обіймав посаду директора одеської 2-ї гімназії.

З 1848 р. — дійсний статський радник.

Завідував бібліотекою Рішельевського ліцею, був інспектором ліцею. У 1856 р. безкоштовно викладав два рази на тиждень для бажаючих учнів двох старших класів одеських гімназій уроки латинської мови.

З 1857 р. до 18 червня 1862 р. був директором Рішельєвського ліцею. У ліцеї читав курс інституцій Юстиніана і римських державних законів латинською мовою, російським мовою володів погано. Розробив та надрукував посібник «рос. Гимназический курс латинского языка» (Одесса. 1842, 1845).

У 1862 р. був звільнений із посади директора Рішельєвського ліцею і зарахований до штату міністерства народної освіти, а в 1863 р. вийшов у відставку і залишив Російську імперію (звільнення і відставка історика сталася в зв'язку з тим, що його старший син у 1861 р. скоїв у Баден-Бадені замах на прусського короля Вільгельма І Гогенцоллерна). Оселився в Дрездені, де працював домашнім вчителем.

Помер у Дрездені 8 квітня 1881 р..

Наукові інтереси стосувалися класичної археології і античних старожитностей Новоросійського краю та Причорномор'я. Був одним із головних авторитетів античної історії в Російський імперії. Першим встановив місце заслання Овідія Назона у міста Кюстенджи. Його твір «Берег Понта Євксинського від Істру до Борисфену у відношенні до давніх колоній» отримав відгук пошани Санкт-Петербургської АН. Частину творів видав німецькою мовою.

Праці

(рос.)Тирас и Тириты. Изложение надписи, представляющей два рескрипта, данные римскими императорами на имя Тиритов. — Одесса. 1849, ЗООИД. — 1850. — Т. 2, [ч. 2];
(рос.)Берег Понта Евксинского от Истра до Борисфена в отношении к древним колониям. С 61 картой. — Одесса, 1851, ЗООИД. Т.3;
(рос.)Опыт объяснения неизданной монеты, относящейся к Вифинскому городу Тию. — Одесса. 1852;
(рос.)Керчь и Тамань. — М., 1852 (первоначально в «Пропилеях» т. III);
(нім.)Beitrage zur genauen Kenntniss Tomi's und Nachbarstadte. — Leipzig, 1853;
(нім.)Neue Anschlusse uber zwei olbiosche Inschriften // Melanges graeco-romains", v. I, 1854; Das Alterthum und Alterthumer der Schlangeninsel. — Одесса, 1856;
(нім.)Die Herakleatische Halbinsel in archeologischer Beziehung. — Leipzig, 1856;
(рос.)Материалы для древностей г. Томи и соседних ему приморских городов Понта Эвксинского — Одесса. 1859; ;
(рос.)Замечания о неизданных греческих надписях, собранных в южной России. — Одесса, 1862;
(рос.) Новая коллекция надписей на ручках древних сосудов, найденных в Южной России. — Одесса, 1868;
(рос.)О надписях на ручках греческих амфор из собрания И. К. Суручана. — Одесса. 1879;
(рос.)О надписях на ручках греческих амфор и кусках древней черепицы// ЗООИД. 1863. -Т. 5;
(рос.)Новая коллекция надписей на ручках древних сосудов, найденных в Южной России // ЗООИД. 1868. -Т.7;
(нім.)Ueber zweite Sammlung unedirten Henkelinschriften aus dem sudlich. Russland — Leipzig, 1869;
(нім.)Ueber dritte Sammlung… — Leipzig, 1878

Джерела

Михневич. Пятидесятилетие Ришельевского лицея. — Одесса, 1857; (рос.)
Некролог в «Записках Одесского Общества Истории и Древностей Росс.» т. XIL — Ст. В. Яковлева в «Критико-биографичсском Словаре» С. А. Венгерова, — «Ришельевский лицей и Императорский Новороссийский университет. Сборник, изданный бывшими воспитанниками лицея и университета». ч. I. (Одесса, 1898 г.). (рос.)
Савченко В. А., Беккер Павло Васильович (1808—1881) [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.] / В. А. Савченко // Одеські історики: енциклопедичне видання / відп. ред.: В. А. Савченко ; Асоціація європейської культури, ОНУ ім. І. І. Мечникова. — Одеса: Друкарський дім, 2009. — Т.1 : (початок XIX — середина XX ст.) . — 2009 . — С.40-42.