Автор блогу[1] в газеті Корр'єре делла Сера Луїджі Морроне вважає, що оскільки нема письмових джерел, то дані з усних переказів є малоймовірними. Найпопулярніші усні перекази наведемо в цьому абзаці. Після появи пісні її поширення було обмежене історичним регіоном Емілія. Колишні італійські партизани вихідці з Емілії співали Белла чао, їдучи на Перший Всесвітній фестиваль молоді і студентів в Празі 1947 року, пісня стала дуже популярною на фестивалі.
Вперше Белла чао опублікував Альберто Маріо Чирезе, італійський антрополог, збирач народних пісень, засновник і головний редактор журналу La Lapa у вказаному журналі 1953 року. 1955 року пісня включена до колекції Партизанські та демократичні пісні молодіжною комісією Італійської соціалістичної партії. Згодом 25 квітня 1957 року газета l'Unità включила Белла чао в короткий список партизанських пісень, в тому ж році тижневик Національної асоціації італійських партизанів
Patria Indipendente (Незалежна Батьківщина) включив пісню в брошуру Canti della Libertà (Пісні Свободи), яка поширювалася на першому національному з'їзді партизан в Римі[1].
У 1993 році на мотив "Белла, чао" гурт «Рутенія» написав пісню "Марш УНСО" (автор слів і музики Кость Єрофєєв).
У 2022 році, з початком повномасштабної російсько-української війни, співачка Христина Соловій переспівала пісню українською. Твір отримав назву "Українська лють".
У 2022 році Альфонсо Олівер та Лідія Ігнатенко записали італійсько-українську версію пісні[8]
↑Bella Ciao. ANPI. Процитовано 22 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джакоміні, Руджеро (2021). Bella ciao : La storia definitiva della canzone partigiana che dalle Marche ha conquistato il mondo. Castelvecchi. ISBN9788832902624.