Бель-Іль

|Острівна група |Категорія на ВікіСховищі |Національне назву

Бель-Іль
Острів на карті Франції
Географія
47°19′59″ пн. ш. 3°11′13″ зх. д. / 47.33306° пн. ш. 3.187° зх. д. / 47.33306; -3.187
Місцерозташування	Біскайська затока
Акваторія	Біскайська затока, Атлантичний океан
Група островів	list of islands of Franced
Площа	83.76  км²
Берегова лінія	80 км
Найвища точка	63 м
Країна
Франція
Регіон	Бретань
Адм. одиниця	Бангор Локмар'я Ле-Пале Созон communauté de communes de Belle-Île-en-Merd canton of Belle-Îled canton of Quiberond Лор'ян Морбіан
Населення	4735 (1999)
Бель-Іль Бель-Іль (Франція)
Бель-Іль у Вікісховищі

Бель-Іль (брет. Enez ar Gerveur, фр. Belle-Île-en-Mer, лат. Vindilis) — острів у Біскайській затоці біля узбережжя французької Бретані. Під час правління Наполеона I називався також Островом Жозефіни (фр. Île Joséphine).

Адміністративно острів входить до департаменту Морбіан. Постійне населення — 4,7 тис. жителів (1999). У літній період населення набагато збільшується за рахунок відпочивальників, багато з яких мають тут дачі.

Бель-Іль розташований за 14 км від мису Кіберон. Це найбільший острів біля узбережжя Бретані: площа — 83,76 км ². Середня висота — 40 м. У давнину острів вкривали ліси.

Острів був заселений людьми більш як вісім тисяч років тому. У IX столітті належав графству Корнуай.

У XVII столітті острів був куплений суперінтендантом фінансів Франції Ніколя Фуке, який почав перетворювати його на неприступну фортецю. Згодом, коли Фуке потрапив у немилість, Бель-Іль був зданий королю.

У художній літературі історія боротьби навколо острова згадується в романі Олександра Дюма «Віконт де Бражелон, або Десять років потому».

Бретонська мова в живому спілкуванні збереглася на острові до 1960-х або 1970-х років (найдовше — в парафії Локмар'я); окремі носії були живі ще наприкінці 1980-х років. Діалект острова відноситься до Ваннської діалектної групи.^[1]

Адміністративно острів поділяється на чотири муніципалітети: Ле-Пале, Локмар'я, Бангор (Морбіан) та Созон. Разом вони утворюють спільноту комун (communauté de communes) та кантон Бель-Іль.

Порт Ле-Пале пов'язаний поромними лініями з декількома містами Франції.

На острові є невелике однойменне летовище. Основні дані летовища: злітно-посадкова смуга 660× 20 м, бітумне покриття, напрямок — O6/24^[2].

У режимі громадського транспорту під брендом Taol Mor на острові функціонують два автобусних маршрути^[3].

• Зелений маршрут: Ле-Пале — Бангор — Локмаріа — Ле-Пале
• Червоний маршрут: Ле-Пале — Созон — Бангор — Ле-Пале

Автобусні маршрути функціонують лише з квітня до вересня.

• Andrée Gallen, Statut juridique de Belle-Isle-en-Mer à la fin de l’Ancien Régime, докторська дисертація, Paris, 1954, (Archives départementales d'Ille-et-Vilaine - Mémoire 2 J 649).
• Brigitte Dumortier, Le poids de l’insularité dans trois îles de Bretagne méridionale : Belle-Île, Houat et Hoedic, Presses de l’École normale supérieure, Paris 1976
• Léon Trébuchet, Belle-Isle-en-Mer, étape d’un touriste en France… il y a cent ans, rééd., éd. PyréMonde, Monein, 2007.
• Th. Chasle de La Touche, « Petite histoire de Belle-Île-en Mer », rééd., éd. PyréMonde, Monein, 2006.
• Histoire de Belle-Île-en-Mer par Chasle de La Touche, Nantes, 1852 Онлайн

• Офіційний сайт для туристів [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Фотогалерея [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Atlas des îles de l’Atlantique - Атлас островів Атлантичного океану^{[недоступне посилання з лютого 2019]} (France) ; Collection « Références » du Commissariat général au développement durable, juin 2009, 51 pages.

Це незавершена стаття з географії Франції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.