Бистрець

село Бистрець
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Верховинський район
Тер. громада	Зеленська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26020050020043486
Основні дані
Засноване	1893
Населення	362
Площа	11 км²
Густота населення	32,91 осіб/км²
Поштовий індекс	78707
Телефонний код	+380 3432
Географічні дані
Географічні координати	48°7′23″ пн. ш. 24°41′32″ сх. д. / 48.12306° пн. ш. 24.69222° сх. д. / 48.12306; 24.69222
Водойми	р. Бистрець, п. Степанський, п. Глибокий Дземброня
Місцева влада
Адреса ради	78730, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Зелене, пр. Завій 560
Карта
Бистрець
Бистрець
Мапа
Бистрець у Вікісховищі

Бистре́ць — село в Україні, у Зеленській сільській громаді Верховинського району Івано-Франківської області. Населення становить 362 особи.

Відстань до районного центру Верховина — 19 км і 50 км до залізничної станції Ворохта. Через село протікає високогірна річка Бистрець. На одній з її безіменних приток розташований Бистрецький водоспад. В урочищі Кедроватий зберігся природний осередок сосни кедрової. На території Бистреця знаходиться високогірна полонина Ґаджина^[1], де випасаються великі череди корів, отари овець та збережено старовинний побут полонинського господарства. Село Бистрець займає басейн річки Дземброня.

У присілку села потоки Степанський та Глибокий впадають у річку Бистрець.

Вершини, які оточують село Бистрець:

• гора Бребенескул (2035 м.),
• гора Ребра (2001 м.),
• гора Шпиці (1864 м.),
• гора Ґаджина (1664 м.),
• гора Мариш (1345 м.),
• гора Маришевська (1564 м.),
• гора Озірний (1362 м.),
• гора Кострича (1586 м.).
• гора Костриця (1512 м.).

Входить до складу Карпатського національного природного парку.

Назва села Бистрець походить від назви потоку Бистрець. Як свідчать історичні дослідження, воно було присілком Дземброні, а ще раніше – Жаб'я–Ільці. Сформувалося як село у XIX-ст. — на початку минулого століття.

Бистрець засновано як присілок у XV ст. Перша згадка про село датується 1893 роком^[2]. До 1939 року він був частиною села Жабйого. Тепер окреме село. Іван Франко часто бував у Бистреці. За порадою Каменяра група селян на чолі з М. Зеленчуком, Ф. Сав'юком, С. Словаком, П. Білоголовим добилася від властей дозволу відкрити в селі читальню і школу.

У Бистреці провів дитинство польський письменник, філософ, перекладач Станіслав Вінценз, повернувся до свого маєтку після енкавеесівської в'язниці та потім втік звідси за кордон.

У 1934—1938 pp. тут записував гуцульські пісні польський композитор Станіслав Мерчинський.

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Жаб'ївському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Гринява, Бистрець і Зелене^[3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Зеленської сільської громади^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району, село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району^[5].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 374 особи, з яких 183 чоловіки та 191 жінка.^[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 360 осіб.^[7] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську^[8].

• церква Успіння Святої Анни (1872 року);
• дзвіниця (1872 року);
• хрест на місці першої церкви в селі Бистрець;

Діюча дерев'яна церква, датована 1872 роком. Використовується громадою Православної церкви України. В плані хрестоподібна із великим квадратним зрубом нави та невеликими боковими раменами. До церкви прибудовані два відкриті ганки і ризниця. Церква перекрита карбованою бляхою, має опасання. В церкві збережено різьблене панікадило та начиння (хрести, патериця, аналой, тетрапод, престол, кіот, менора, два п’ятисвічники, процесійний та похоронний хрест, ікона “Розп’яття з пристоячими”). Поруч з церквою розташована дзвіниця^{[9][10][11][12]}.

• Хімчак Іван — лицар Бронзового хреста заслуги УПА. Загинув поблизу села;
• Дудидра Марія Іванівна — український педагог, бібліотекознавець, бібліограф, культурний діяч. Народилася 28.02.1950 р. у с. Бистрець Верховинського району Івано-Франківської області. Закінчила Верховинську ЗОШ І-ІІІ ступенів (1966), філологічне відділення Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника (1974). Працювала у Верховинському лісокомбінаті. Впродовж 1971—2003 рр. — вчителем зарубіжної літератури і трудового навчання Білоберізької ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району, відтак — бібліотекарем відділу краєзнавства Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка. Ініціатор та автор видання біобібліографічного покажчика «Лауреати літературно-мистецької премії імені Ольги Кобилянської», а також автор-укладач покажчиків: «Авксентій Яківчук», «Євгенія Ярошинська», «Володимир Михайловський», "Назарій Яремчук (1951-1995)", "Висвіт на ниві журналістики Михайла Ревуцького (до 90-річчя від дня народження)" (у співпраці з Юхимом Гусарем). Автор серії публіцистично-краєзнавчих матеріалів у газетах: «Буковина», «Буковинське віче», «Відродження». «Захід», «Версії», «Вижницькі обрії». Нагороджена Грамотою Міносвіти України, нагрудним знаком «Відмінник освіти». Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Ольги Кобилянської та літературної премії імені Івана Бажанського; ювілейна відзнака з нагоди відродження Чернівецько-Буковинської єпархії Помісної Церкви України — медаль «30 років Чернівецько-Буковинської єпархії».

• 
  Західна частина села
• 
  Вигляд з Бистреця на масив Чорногори (гори Ребра і Шпиці)
• 
  На околиці села
• 
  Водоспад

• Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К.: Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. С. 131.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.