Голошина (Верховинський район)
Голо́шина — село Білоберізької сільської громади Верховинського району Івано-Франківської області. Це прикордонне село, яке межує з Румунією. ГеографіяНа південному заході від села бере початок струмок Гостовець, лівий доплив Білого Черемошу. На південному сході від села бере початок струмок Подяворова, правий доплив Гостовця. Село, зокрема присілок Калиничі, є найпівденнішим населеним пунтом Івано-Франківської області. На іншому буковинському березі річки Білий Черемош знаходиться однойменне село Голошина у Конятинській сільській громаді Вижницького району Чернівецької області. КліматГолошина знаходяться в межах вологого континентального клімату та субарктичного клімату. Навколо села — хвойні праліси, у яких водяться рідкісні дикі звірі. ІсторіяСело Голошина засноване 1932 року. Це одне з найбільш віддалених поселень у Верховинському районі. З весни 1944 року до весни 1945 року тут перебували вояки Буковинського куреня УПА, а саме 3-я чота — чотар «Сокіл», згодом «Хміль». Налічувала до 40 стрільців, з нею знаходився сотенний «Крига», спочатку базувалася в горах. Пізніше перебазувалася у села Голошина, Самакова, Киселиці, а згодом у село Бісків. З 1991 року в складі незалежної України. 2 жовтня 2015 року шляхом об'єднання Білоберізької, Устеріківської та Хороцівської сільських рад село увійшло до Білоберізької сільської громади.[1]. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Білоберізької сільської громади.[2] 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району, село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району[3]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 497 осіб, з яких 262 чоловіки та 235 жінок.[4] За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 417 осіб.[5] Більшість жителів займаються лісовим господарством, тваринництвом і збиральництвом (гриби, малина, чорниця). Тут добре збережені старовинні звичаї, традиції гуцульського краю. Значна віддаленість, важкодоступність і високогірність суттєво впливають на побут, спосіб життя. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
Туризм
Відомі люди
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
