Битва під Загалем
Битва під Загалем — битва між загоном запорізьких козаків і повсталих селян з одного боку та польсько-литовською каральною експедицією з іншого, що відбулася під час Хмельниччини 17–18 червня 1649 р. поблизу с. Загалє на Поліссі. Козацькі сили налічували близько 3 тис. осіб, ядро яких становив Канівський полк запорізьких козаків, решту становили повсталі селяни. Їхнім командиром був козацький полковник Ілля Голота. Польсько-литовська каральна експедиція нараховувала близько 1200 вояків і нею керував польовий писар Владислав Волович[1][2][3]. Козаки на човнах дісталися до Красносілля по Прип'яті, а потім сушею рушили на північ. 17 червня вони атакували слабші польсько-литовські сили, якими за відсутності Волловича командували Валеріан Фаленцький і Ян Доновай. Вони окопалися в таборі в Загалі і кілька разів відбивали козацькі атаки. Несподівано полякам і литовцям на допомогу прийшло підкріплення, надіслане з Річиці іншим командиром антикозацької експедиції, литовським стражем Грехором Мирським, у складі 150 драгунів і 200 німецьких піхотинців[4]. Завдяки атаці допомоги в тил козакам польсько-литовські війська з табору в Загалі змогли вийти на поле. У результаті козаки зазнали повної поразки, втративши близько 1600 осіб. Загинув і сам козацький старшина полковник Ілля Голота. З польсько-литовського боку втрати становили 216 убитими та пораненими. Серед інших був поранений один із командирів, Валеріан Фаленцький[1][2][3]. За іншим джерелом, результат битви вирішив сотник Самуїл Смольський, який чотирма козацькими хоругвами (різновид середньої кінноти з оманливою назвою) розгромив ліве крило запорозького війська. Відзначилися в битві й легкоозброєні татарські хоругви[1][2]. Інші битви литовців і козаків під час повстання Хмельницького
Посилання
|
||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
