Бондаренко Юрій Іванович (художник)

Бондаренко Юрій Іванович
Народження	21 квітня 1942(1942-04-21) (83 роки)  Курган, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчитель	Лящук Тимофій Андрійович
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Юрій Іванович Бондаренко (*21 квітня 1942, м. Курган, Курганська область, Росія) — український художник-графік. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1990 року, член Спілки художників України з 1971 року.

У 1966 році закінчив Київський художній інститут, з 1970 працює в ньому. Навчався у Василя Касіяна і Т. Лящука, у творчій майстерні Академії мистецтв СРСР під керівництвом Михайла Дерегуса.

Працює в галузях станкової та книжкової графіки, плаката. Його творам притаманні поетично-романтична образність, експресійність форми, асоціативність зображальної мови, виявлення гуманістичного пафосу тощо.^[1]

На педагогічній роботі у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з 1970 року, з 1986 — завідувач кафедри рисунка, з 1994 — професор.

• «Запорізька Січ» (1968)
• «Хліб» (1969)
• «Їхав козак за Дунай» (1970)
• «Лісовичок» (1971)
• «І. Котляревський» (1971)
• «Зачароване коло» (1990)
• «Спогади» (1993)
• «Гучна тиша» (1993)
• «Портрет гетьмана» (1994)
• «Спогади про Венецію» (1998)
• «Ті, що біжать» (1998)

• до повістей та оповідань Віктора Александрова «Белые крылья» (1977);
• до історичної поеми про Ярослава Мудрого Леоніда Горлача «Ніч у Вишгороді» (1982);
• до збірки поезій Миколи Вінграновського «Губами теплими і оком золотим» (1984)

• Прес-центр^{[недоступне посилання з червня 2019]}