Бориси (Кременчуцький район)
Бориси́ — село в Україні, у Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення на 1 січня 2011 року становить 482 особи. День села — 27 вересня[1]. ГеографіяСело Бориси знаходиться біля витоків невеликий безіменної річечки, яка через 6 км впадає в Кременчуцьке водосховище, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Кагамлик. Село розташоване за 21 км від райцентру м. Глобине.[1] Площа населеного пункту — 562,7 га.[1] На території села знаходиться п'ять ставків.[1] ІсторіяСело існувало вже на початку 17 століття.[1] Назва населеного пункту започаткована від козака Бориса, який перший оселився на цій території.[1] У 1856 році була відкрита перша церква, а в 1864 році: церковно-приходська школа.[1] У 1900 році у селі Бориси з хуторами Башилівка, Василенкове, Натягайлівка проживало 1563 особи (771 особа чоловічої статі та 792 особи жіночої статі).[2][3] Станом на 1 січня 1910 року в с. Бориси було 231 господарство. Після об'єднання з кріпацьким хутором «Коденцівкою» в селі налічувалось 1330 чоловік населення, які мали 1497 десятин земельних угідь.[1] У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 912 жителів села загинули від голоду.[4] У 1935 році на території села було створено три колгоспи: «Червоний партизан», ім. Леніна, «Ворошилова», на базі яких після війни був створений колгосп ім. Ілліча.[1] 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади[5]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[6]. Репресовані радянською владою односельці1. Заіка Михайло Прокопович — 1889 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Бориси Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: с. Бориси, останнє місце роботи: Працівник заготконтори, Заарештований 20 лютого 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 27 травня 1938 р. НаселенняНаселення в 1910 році — 1330 осіб[1]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 717 осіб, з яких 292 чоловіки та 425 жінок.[7] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 603 особи.[8] Населення села на 1 січня 2011 року складає — 482 осіб і 228 дворів.[1] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
ВладаСільські голови:
ЕкономікаВиробнича спеціалізація підприємств розташованих на території Борисівської сільської ради: вирощування зернових, зернобобових та технічних культур[1]:
ІнфраструктураНа території села діють[1]:
Село газифіковане у 2006 році.[1] СпортЄ футбольна команда, яка утримується фермерським господарством «Зеніт» голова Подкич В. В.[1] Пам'ятникиНа центральній площі знаходиться пам'ятник Герою Радянського Союзу Борисенку В. П., який загинув у роки Другої Світової війни в боях за Будапешт(1945).[1] ОсобистостіСеред випускників Борисівської школи є 34 офіцери, 56 учителів, 24 агрономи і зоотехніки, 19 інженерів, 17 медичних працівників, 11 залізничників, сотні механізаторів, водіїв, свинарок, доярок та інших працівників.[1]
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
