Попівка (Кременчуцький район)
Попі́вка (МФА: [popiŭka] ( ГеографіяСело знаходиться на правому березі річки Псел у місці впадання у неї річки Хорол за 50 км від районного центру Глобине[1]. Вище за течією річки Хорол примикає село Поділ, на протилежному березі річки Псел — село Березняки (Решетилівський район). Площа населеного пункту — 114,0 га.[1] Поблизу села Попівка розташовані гідрологічний заказник «Гирло Хоролу» та ботанічний заказник «Кут».[1] ІсторіяДавні часиВ селі знаходится пам'ятка архіології місцевого значення[2] - Група курганів І. Урочище Гора. Знаходиться на північній околиці села Попівка, за 50–110 м на північ від меж житлової забудови, на трикутному в плані мисоподібному виступі плато правого корінного берега р. Псла висотою понад 45 м над рівнем заплави, утвореному коліном річки нижче впадіння до неї р. Хоролу. Складається з двох насипів, розміщених за віссю північний схід–південний захід мису на відстані 60 м один від одного. Розміри (висота х діаметр): 3,50х35 м та 2,50х32х40 м. ІІІ -І тис. до н.е. енеоліт – бронзовий вік, ранній залізний вік. Виявлена Л.М. Луговою у 1987 р., обстежувалась О.Б. Супруненком у 2010 і 2013 рр.[3] ЗаснуванняСело існувало вже у першій половині XVIII століття.[1] На південь від села знаходяться урочища Рубаний Ярок та Топиришки. За народними переказами іх назви походять від козацької битви за село Говтва - Рубаний Ярок (де були порубані шляхтичі) і Топиршки (де були потоплені поляки - "топи вершки”, тобто бойові головні убори воїнів-кіннотників).  Станом на 1913 рік в с.Попівка Манжеліївської волості Кременчуцького повіту налічувалося 168 дворів на 921 житель.[4] .jpg) Новітня історія12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади[5]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[6]. Із південно-східного боку в межах огорож садиб зберіглося незначне підвищення основи дерев'яної церкви ХІХ ст. позначеної на картографічних матеріалах 1863 - 1878рр. НаселенняКількість населення у селі змінювалась наступним чином[1]:
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
ІнфраструктураСело газифіковане. На території села діють фельдшерсько-акушерський пункт, один магазин.[1] Пам'яткиЄ пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим під час Радянсько-німецької війни.[1] ЛюдиВ селі народився Литвиненко Іван Федорович — Герой Радянського Союзу. Примітки
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
