Борисюк Михайло Дем'янович

Борисюк Михайло Дем'янович
Народився	21 листопада 1934(1934-11-21) с. Харліївка, Корсаківський район, Орловська область
Помер	30 грудня 2024(2024-12-30) (90 років)
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	Українець
Діяльність	науковець
Галузь	машинобудування
Alma mater	Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчене звання	професор[d]
Заклад	Харківське конструкторське бюро машинобудування
Нагороди
Сайт	borisyuk.openua.net/bio.php

Борисюк Михайло Дем'янович (21 листопада 1934, Харліївка, Корсаківського району, Орловської області, РФ — 30 грудня 2024, Харків, Україна^[1]) — український конструктор бронетехніки та діяч оборонної промисловості. Знаний як начальник Харківського конструкторського бюро з машинобудування (1990—2011^[2]), де під його керівництвом було налагоджено замкнений в Україні цикл виробництва танків Т-80УД і створено український танк Т-84.

Доктор технічних наук (1993), професор (1997), член-кореспондент НАНУ (2009), генерал-лейтенант (1997). Нагороджений Ленінською премією (1990), Державною премією України в галузі науки і техніки (1995), орденами «За заслуги» 3-го ступеня (1997), Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2009) та званням Героя України (2000).^[3]

Народився 21 листопада 1934 в с. Харліївка. Батько Дем'ян Тимофійович (1901—1965); мати Тетяна Кузьмівна (1903—1988); дружина Алевтина Іванівна (1936); сини Сергій (1959) і Михайло (1969) — підприємці.

Освіта: Військова академія бронетанкових військ ім. Малиновського (1959—1964), військовий інженер-електромеханік, «Електроніка та автоматика танків»; кандидатська дисертація «Випробування та оптимізація якості електрообладнання об'єктів броньованої техніки» (1976); докторська дисертація «Розробка і випробування елементів і пристроїв танкових систем автоматики та електрообладнання» (1993).

З вересня 1949 — учень Задонського технікума механізації та електрифікації сільського господарства.

З вересня 1953 — курсант Саратовського танко-технічного училища.

З грудня 1956 — начальник контрольно-технічного пункту, заступник командира роти навчально-бойових танків, Орловське танкове училище (Ульяновськ).

З листопада 1957 — заступник командира танкової роти з технічної частини 95-го танкового полку, Група радянських військ у Німеччині.

З вересня 1959 — слухач Військової ордена Леніна академії бронетанкових військ (Москва).

З серпня 1964 — молодший військовий представник, а з липня 1968 — заступник старшого військового представника, військове представництво № 751 Міністерства оборони СРСР.

З вересня 1974 — начальник — головний конструктор Челябінського КБ «Ротор» ВО «Електромашина».

З травня 1990 — генеральний конструктор ВО «Завод ім. Малишева» — начальник Харківського КБ машинобудування ім. О. О. Морозова. З червня 1992 — генеральний конструктор з бронетанкобудування України — начальник Харківського КБ машинобудування ім. О. О. Морозова.

З вересня 1999 до березня 2002 — генеральний конструктор з бронетанкобудування України — начальник Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова».

Член Колегії з питань науково-технічної політики Державної думи України (02.-11.1992). Член спеціалізованої ради з захисту докторських дисертацій Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з 1996). Почесний доктор НТУ «ХПІ» (2000). Генерал-лейтенант (08.1997). Член Ради експортерів при Кабінеті Міністрів України (з 02.1999).

Автор (співавтор) понад 200 наукових праць, зокрема 70 винаходів, 5 монографій.

Під керівництвом Борисюка розроблено системи наведення та керування вогнем танку, конструкцію зварнокатаної багатошарової башти танка з поліпшеними технічними характеристиками, силові пристрої, що забезпечують рух танків у пустелі за високого вмісту пилу в повітрі, тренажери для навчання членів екіпажу броньованої техніки. Створені та модернізовані зразки бронетанкової техніки, серед них танки Т-64 «Булат», Т-84, БМ «Оплот», бронетранспортери БТР-3, БТР-4 та їх модифікації. Він одним із перших в Україні почав обстоювати створення бронетехніки за стандартами НАТО.^[4]

Захоплення: любительське розведення риб в присадибному ставку, полювання.^{[джерело?]}

Заслужений машинобудівник України (09.1994)^[5].

Лауреат Ленінської премії (1990), Державної премії України (1996, 2004).

Ордени Трудового Червоного Прапора (1976), Жовтневої революції (1986). Орден «За заслуги» III ст. (09.1997)^[6]. Герой України (з врученням ордена Держави, 21.08.2000). Орден «За трудові досягнення» IV ст. (2000). 10 медалей.

Почесна грамота КМ України (12.2004)^[7].

• В. Й. Бузало. Борисюк Михайло Дем'янович [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 347. — ISBN 966-00-0734-5.
• БОРИСЮ́К Михайло Дем'янович [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»